Постанова
Іменем України
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 824/174/19
провадження № 61-473ав20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
за участю секретаря судового засідання Кобельчука О. І.,
учасники справи:
заявник - акціонерне товариство "Авіа-ФЕД-Сервіс",
боржник - державна акціонерна холдингова компанія "Артем",
за участю представників:
заявника - Білоус Василя Васильовича,
боржника - Козаренко Сергія Миколайовича, Волкова Всеволода Миколайовича
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 Верховного Суду (проспект Повітрофлотський, 28, м. Київ) справу за заявою акціонерного товариства "Авіа-ФЕД-Сервіс" про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 14 травня 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства "Авіа-ФЕД-Сервіс" до державної акціонерної холдингової компанії "Артем" про стягнення коштів,
за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Авіа-ФЕД-Сервіс", яка підписана представником Білоусом Василем Васильовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі судді Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст заявлених вимог
У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Авіа-ФЕД-Сервіс" (далі - АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс") подало до суду заяву про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації (далі - рішення МКАС при ТПП РФ) від 14 травня 2018 року у справі № 246/2016.
Заява обґрунтована тим, що 07 лютого 2012 року між АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс" та Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем" (далі - ДАХК "Артем") був укладений договір про поставку товарів № 2012-02-02 (далі - Договір) на загальну суму 2 857 241,00 дол. США. Згідно з пунктом 1.1 Договору продавець продає, а покупець купує вироби в номенклатурі, кількості та за цінами згідно зі специфікацією, що є невід`ємною частиною цього Договору. АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс" здійснило авансовий платіж в розмірі 991 441,60 дол. США, але ДАХК "Артем" товар поставила частково відповідно до специфікації, що є додатком до додаткової угоди до Договору, а саме: перша партія товару - на суму 89 400,00 дол. США, друга - на суму 96 850,00 дол. США, третя - на суму 74 500,00 дол. США. Різниця між сплаченими грошовими коштами і сумою, на яку фактично були поставлені товари, становить 717 539,60 дол. США. 01 липня 2015 року між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за укладеним Договором, у якому боржник ДАХК "Артем" підтвердив наявність заборгованості перед АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс" в розмірі 717 539,60 дол. США, при цьому залишок авансових коштів позивачу не повернув.
Рішенням МКАС при ТПП РФ від 14 травня 2018 року позов АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс" задоволено, стягнено з ДАХК "Артем" на користь АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс" суму основного боргу за Договором в розмірі 717 539,60 дол. США, відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30 033,46 дол. США і відсотки за користування грошовими коштами, що підлягають подальшому нарахуванню на суму попередньої оплати, в розмірі 717 539,60 дол. США, що розраховуються за цільовою ставкою по федеральних фондах Федеральної резервної служби США плюс три відсоткових пункти за період з 22 грудня 2016 року до дня фактичного виконання зобов`язання зі сплати заборгованості; стягнено з ДАХК "Артем" на користь АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс" витрати на оплату послуг юридичних представників у розмірі 450 000, 00 рос. руб. і в рахунок відшкодування витрат позивача зі сплати арбітражного збору у розмірі 1 450 604,37 рос. руб.
Зазначене рішення МКАС при ТПП РФ боржник не виконує.
Заявник просив визнати і надати дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 14 травня 2018 року у справі № 246/2016 та видати виконавчий лист на його примусове виконання.
Короткий зміст оскарженої ухвали
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у задоволенні заяви АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс" про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 14 травня 2018 року, ухваленого у складі голови колегії Вилкової Н. Г., арбітрів Стретовича В. Н., Четверткова А. М., у справі № 246/2016 за позовом АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс" до ДАХК "Артем" про стягнення коштів відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 14 травня 2018 року про стягнення коштів на користь АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс", щодо якого застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, cуперечить зовнішній політиці України, а отже, є несумісним з основами правопорядку держави, і буде порушувати публічний порядок України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
28 грудня 2019 року АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, яка підписана представником Білоусом В. В., у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким заявлені АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс" вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не обґрунтував, що ті норми, які застосував МКАС при ТПП РФ, суперечать публічному порядку України. Суд не застосував практику Верховного Суду у спірних правовідносинах. Боржник не довів, що рішення МКАС при ТПП РФ від 14 травня 2018 року порушує діючі в Україні фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Судове рішення ухвалене всупереч процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких ґрунтується публічний і державний порядок. Такий вид санкцій, як блокування виконання рішення комерційного арбітражного суду Законом України "Про санкції" не передбачено. Статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" регламентує можливість визнання та виконання в Україні лише рішень іноземних судів і жодним чином не стосується визнання та виконання в Україні рішень міжнародного комерційного арбітражу, зокрема МКАС при ТПП РФ. На рішення МКАС при ТПП РФ від 14 травня 2018 року не поширюються положення частини другої статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право", згідно з якими в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями. Обставини, на які посилаються боржник та суд першої інстанції як на підставу для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 14 травня 2018 року у справі № 246/2016, насправді не є такими підставами, що преюдиційно підтверджуються постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 761/46285/16-ц. Ці обставини за певних умов можуть бути підставою тільки для зупинення вчинення виконавчих дій після звернення спірного рішення МКАС при ТПП РФ до примусового виконання.
Позиція інших учасників справи
07 лютого 2020 року ДАХК "Артем" подала до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року без змін, а апеляційну скаргу АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс" без задоволення.
Відзив мотивований тим, що ДАХК "Артем" є одним з провідних підприємств оборонно-промислового комплексу України. Частина друга статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює, що в України не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємств оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта. З урахуванням характеру обмежень, блокування активів та обмеження фінансових операцій на користь АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс" (підприємства оборонно-промислового комплексу країни-агресора), примусове виконання рішення МКАС при ТПП РФ буде суперечити публічному порядку України в частині запровадження та дотримання режиму санкцій проти окремих компаній оборонного комплексу РФ (персональні санкції) та стосовно оборонного сектору країни-агресора (секторальні санкції).
Рух справи у Верховному Суді
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
У частині другій статті 24, частині другій статті 351 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
У судовому засіданні представник заявника Білоус В. В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представники боржника Козаренко С. М., Волков В. М. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржену ухвалу суду без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції встановив, що 07 лютого 2012 року між сторонами укладено Договір поставки товарів в рамках Міжурядової угоди від 18 листопада 1993 року між Урядом РФ і Урядом України "Про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонних галузей промисловості" (далі - Міжурядова угода). Позивач здійснив авансову оплату товару, однак відповідач товар поставив частково. Різниця між сплаченими позивачем на користь відповідача коштами і сумою, на яку фактично поставлені товари, становить 717 539,60 дол. США. Листом від 23 червня 2015 року відповідач повідомив позивача, що не має можливості поставити товари з огляду на те, що станом на 2015 рік до Міжурядової угоди не були затверджені переліки про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонних галузей. 24 липня 2015 року відповідач отримав Сертифікат ТПП України № 4754 про форс-мажорні обставини, згідно з яким призупинено дозволи на право здійснення експорту товарів військового призначення та подвійного використання, що призвело до неможливості виконання зобов`язань за договором. Крім того, 26 серпня 2015 року Україна вийшла з Міжурядової угоди, у зв`язку з чим зазначені переліки перестали формуватися. 09 жовтня 2015 року відповідач на адресу позивача надіслав лист з посиланням на обмеження, накладені Урядом України, Державною службою експортного контролю України та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, що перешкоджають постачанню товару позивачеві.
Рішенням МКАС при ТПП РФ від 14 травня 2018 року у справі № 246/2016 позов АТ "Авіа-ФЕД-Сервіс" до ДАХК "Артем" про стягнення коштів задоволено частково, стягнено суму заборгованості зі штрафними санкціями за невиконання договору постачання та неповернення авансових коштів покупцю.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".
Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Міжнародно-правовою основою визнання та виконання іноземних арбітражних рішень в Україні є Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (далі - Нью-Йоркська конвенція 1958 року), Конвенція про правову допомогу 1993 року та Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року (далі - Київська угода 1992 року).
Норми Нью-Йоркської конвенції є спеціальними, оскільки на відміну від Конвенції про правову допомогу 1993 року, яка регулює порядок визнання і виконання рішень установ юстиції у цивільних і сімейних справах (стаття 51), та Київської угоди 1992 року, яка визначає порядок визнання і виконання рішень компетентних судів, що набули законної сили (стаття 7), сфера застосування Нью-Йоркської конвенції 1958 року поширюється на визнання і виконання саме арбітражних рішень, винесених на території держави іншої, ніж та держава, в якій подається клопотання про визнання і виконання таких рішень у спорах, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (стаття I).
Нью-Йоркська конвенція 1958 року є чинною як для України (держава визнання та виконання арбітражного рішення), так і для Російської Федерації (держава, арбітраж на території якої ухвалив рішення).
Нью-Йоркська конвенція 1958 року зобов`язує державу, що її підписала, визнавати іноземні арбітражні рішення обов`язковими та виконувати їх. До визнання та виконання іноземних арбітражних рішень не повинні застосовуватися істотно більш обтяжливі умови, ніж ті, які існують для визнання і виконання "внутрішніх" рішень (стаття III).
У Нью-Йоркській конвенції 1958 року встановлено однакові для всіх держав-учасниць вичерпні, такі, що не підлягають розширеному тлумаченню, переліки: по-перше, документів, які сторона має надати органу "компетентної влади" у разі звернення з клопотанням про визнання і примусове виконання арбітражного рішення, і, по-друге, підстав, з яких компетентний суд може відмовити у визнанні і виконанні арбітражного рішення.
Визначення органу, до компетенції якого належить розгляд клопотання про визнання і виконання арбітражного рішення, а також процедури розгляду таких клопотань здійснюється відповідно до норм національного законодавства тієї держави, де запитується визнання і виконання рішення.
Вирішуючи питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не надає оцінки цьому рішенню по суті, а перевіряє дотримання строків звернення з відповідним клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту цього клопотання та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в його задоволенні.
Форма, зміст заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, перелік документів, що до неї додаються, визначено статтею 476 ЦПК України.
Згідно з пунктом "b" частини другої статті V Нью-Йоркської Конвенції 1958 року у визнанні та виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій запитується визнання і виконання, встановить, що визнання і виконання цього рішення суперечить публічному порядку цієї країни.
Аналогічні норми закріплені у статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".