1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду





Постанова

Іменем України


30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 383/875/17

провадження № 61- 48759св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2018 року у складі судді Замші О. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 листопада 2006 року по 12 січня 2016 року ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу вони набули у власність спільне майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2 .

Зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, однак з відповідачем не досягнуто згоди щодо його поділу.

ОСОБА_1 просила у порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, залишити у власності відповідача 1/2 частку цієї ж квартири.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання за ним особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що спірна квартира була придбана ним за власні кошти, які він отримав у позику від ОСОБА_3 та повертав їх з відсотками, а тому це майно не можна вважати об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, залишивши у власності ОСОБА_3 1/2 частки квартири

АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, особистою приватною власністю відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що квартира є спільним майном подружжя, а тому в порядку поділу майна подружжя необхідно визнати право власності за кожною із сторін на 1/2 частки спірної квартири. ОСОБА_3 не доведено належними та допустимими доказами того, що спірна квартира була придбана ним за його особисті кошти та є його особистою приватною власністю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, тому дійшов правильного висновку про задоволення позову, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_3, так як придбана ним за кошти, отримані у борг. Зазначає, що суди неповно з`ясували всі фактичні обставини справи та не дали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.


................
Перейти до повного тексту