Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 599/1885/17
провадження № 61-22641св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - адвокатом Кметиком Ярославом Степановичем, на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Іваницького О. Р. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 22 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Сташкова Б. І., Костова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що вона (позивач) є власником будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2, яка є її колишньою невісткою, зареєстрована в зазначеному будинку з 2010 року, однак у будинок не вселялась і ніколи в ньому не проживала.
Посилаючись на зазначене та положення статтю 71 ЖК Української РСР, статтю 405 ЦК України, просила задовольнити позов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_2 без поважних причин не проживає за місцем своєї реєстрації. Вказані відповідачем причини щодо непроживання в спірному будинку, а саме: через відсутність ремонту та належних побутових умов, не є поважними причинами. Факт реєстрації у будинку неповнолітніх дітей відповідачки не свідчить про фактичне розлучення з дітьми.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 22 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що на час ремонту в спірному будинку вона разом з своїми дітьми та чоловіком (син позивачки) проживала в квартирі АДРЕСА_2 . Вона є членом сім`ї ОСОБА_1 . Судовим рішенням визначено місце проживання її дітей разом з нею, проте її визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому зареєстровані діти.Вважає, що оскаржуваним рішенням порушене її право на повагу до житла, передбаченого пунктом 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У серпні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_1, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Посилається на те, що ОСОБА_2 з моменту реєстрації (2010 року) ніколи в спірному будинку не проживала і в будинок не вселялась. Відсутність ремонту, предметів побуту не є поважною причиною для непроживання в будинку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником житлового будинку
АДРЕСА_1 В будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 (син позивачки), ОСОБА_2 (невістка), ОСОБА_4 (онук), 2011 року народження, ОСОБА_5 (онука), 2015 року народження.
ОСОБА_2 зареєстрована в зазначеному будинку з 2010 року.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_1 не проживають та з часу реєстрації ніколи не проживали.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано у грудні 2017 року.
Рішенням Зборівського районного суду від 24 січня 2018 року місце проживання малолітніх дітей визначено разом із матір`ю - ОСОБА_2
ОСОБА_2 разом із дітьми проживає у будинку АДРЕСА_3 .
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.