Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 658/1164/14-ц
провадження № 61-14740св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг", правонаступником якого є ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 квітня 2015 року у складі судді Подіновської Г. В. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А., Приходько Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" (далі - ТОВ "АУЗ Факторинг"), яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс" (далі - ТОВ "Кредекс"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмети іпотеки, посилаючись на те, що 06 червня 2007 року Акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" (далі - АТ "Індекс-банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк"), уклало з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 окремі кредитні договори, за умовами яких кожен з позичальників отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 12,8 % річних на строк до 05 червня 2017 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами 06 червня 2007 року між банком та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір № 1512-1516, предметами якого є належні іпотекодавцю на праві власності три житлові будинки садибного типу АДРЕСА_4 . На підставі договору факторингу від 25 жовтня 2010 рокута договору про відступлення прав вимоги від 05 вересня 2013 року ТОВ "АУЗ Факторинг" набуло право вимоги за кредитними та іпотечним договорами. У зв`язку з неналежним виконанням позичальниками своїх зобов`язань станом на 24 грудня 2013 року в них утворилася заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 2 635 101,32 грн. Враховуючи викладене, ТОВ "АУЗ Факторинг" просило: в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання права власності на них за іпотекодержателем; припинити право власності ОСОБА_6 на вказане майно у зв`язку з переходом права власності на нього.
Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 01 жовтня 2014 року до участі у справі як правонаступника ТОВ "Кредекс" залучено ОСОБА_1, який, уточнивши позовні вимоги, просив визнати за ним право власності на вищевказані предмети іпотеки.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 квітня 2015 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 06 червня 2007 року № 1512, ОСОБА_3 - за кредитним договором від 06 червня 2007 року № 1513, ОСОБА_4 - за кредитним договором від 06 червня 2007 року № 1515, ОСОБА_5 - за кредитним договором від 06 червня 2007 року № 1516 в загальному розмірі 2 635 101,32 грн звернено стягнення на предмети іпотеки - належні ОСОБА_6 житлові будинки АДРЕСА_4 шляхом визнання права власності на них за ОСОБА_1 . Припинено право власності ОСОБА_6 на вказане майно у зв`язку з переходом права власності на нього до ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позичальники не виконували належним чином умов кредитних договорів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, а умовами іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмети іпотеки в порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку". При цьому, виходячи з положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб визначено іпотечним договором.
Справа розглядалася судом апеляційної інстанції неодноразово.
Останньою постановою Апеляційного суду Херсонської області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 06 червня 2007 року № 1512, ОСОБА_3 - за кредитним договором від 06 червня 2007 року № 1513, ОСОБА_4 - за кредитним договором від 06 червня 2007 року № 1515, ОСОБА_5 - за кредитним договором від 06 червня 2007 року № 1516 в загальному розмірі 2 635 101,32 грн звернено стягнення на предмет іпотеки - належний ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_4 на земельній ділянці площею 0,0643 га, шляхом визнання права власності на нього за ОСОБА_1 . Припинено право власності ОСОБА_6 на предмет іпотеки у зв`язку з переходом права власності на нього до ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в разі відчуження предмета іпотеки у зв`язку з ухваленням судового рішення про визнання права власності обов`язково підлягає визначенню вартість нерухомого майна, що є істотною умовою відповідних правовідносин. Однак в порушення вимог статті 39 Закону України "Про іпотеку" суд першої інстанції не встановив початкову ціну спірного майна, хоча висновок судової будівельно-технічної експертизи підтвердив, що для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями всіх позичальників достатнім є звернути стягнення лише на один з предметів іпотеки - житловий будинок садибного типу АДРЕСА_5, вартість якого є найбільш наближеною до розміру заборгованості.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У березні 2018 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 квітня 2015 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 24 січня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем. Позивачем не надано належного розрахунку кредитної заборгованості. Укладений 24 вересня 2014 року між ТОВ "Кредекс" та ОСОБА_1 договір відступлення права вимоги за кредитними та іпотечним договорами за своєю правовою природою є договором факторингу, стороною якого не може виступати фізична особа.
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Каховського міськрайонного суду Херсонської області.
30 травня 2018 року справа № 658/1164/14-цнадійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), та статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року та частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Судами встановлено, що 06 червня 2007 року АТ "Індекс-банк" уклало з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 окремі кредитні договори, за умовами яких кожен з позичальників отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 12,8 % річних на строк до 05 червня 2017 року.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаними кредитними договорами 06 червня 2007 року між АТ "Індекс-банк" та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір № 1512-1516, предметами якого є належні іпотекодавцю на праві власності три житлових будинки садибного типу №№ 7, АДРЕСА_6, АДРЕСА_5 .
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).