Постанова
Іменем України
15 червня 2020 року
м. Київ
справа № 430/1281/14-ц
провадження № 61-43510сво18
Верховний Суд у складі Обʼєднаної Палати Касаційного цивільного суду:
Червинської М. Є. (суддя - доповідач), Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Синельникова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідач-1 - ОСОБА_6,
представник відповідача-1 - ОСОБА_7,
відповідач-2 - ОСОБА_8,
третя особа - приватний нотаріус Станично-Луганського районного нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області у складі судді Стеценко О. С. від 20 лютого 2017 року та постанову апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Коротенка Є. В., Луганської В. М., Орлова І. В. від 25 липня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8, третя особа - приватний нотаріус Станично-Луганського районного нотаріального округу Незнайко Є. В., про визнання недійсними правочинів.
Позовна заява мотивована тим, що з 27 вересня 2001 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який було розірвано рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 18 січня 2012 року у справі № 2-1361/2011. За час перебування у шлюбі ними набуто майно, зокрема: житловий будинок АДРЕСА_1, та магазин з літнім майданчиком, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані об`єкти нерухомого майна за договорами дарування від 24 листопада 2011 року були подаровані відповідачем своїй матері ОСОБА_9 . Позивач зазначила, що згоди на укладення цих договорів дарування вона не надавала, не уповноважувала жодну особу на підписання самих договорів або такої згоди.
Оскільки вважає своє право власності на частину вказаного нерухомого майна, яке є спільним сумісним майном подружжя, порушеним з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати недійсними договір дарування житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, з усіма наявними на ньому надвірними господарськими будівлями та спорудами, та договір дарування магазину з літнім майданчиком, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, укладені 24 листопада 2011 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_9 .
Указану справу суди розглядали неодноразово.
Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 15 серпня 2016 року до участі у справі було залучено ОСОБА_8 як співвідповідача, який є правонаступником ОСОБА_9
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 20 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, з усіма наявними на ньому надвірними господарськими будівлями та спорудами, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_9, посвідчений 24 листопада 2011 року приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Незнайко Є. В., зареєстрований в реєстрі за № 1690.
Визнано недійсним договір дарування магазину з літнім майданчиком, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_9, посвідчений 24 листопада 2011 року приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Незнайко Є. В., зареєстрований в реєстрі за № 1691.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при укладенні оспорюваних правочинів позивач своєї нотаріально посвідченої згоди на відчуження спірного майна в силу вимог частини третьої статті 65 СК України ОСОБА_6 не надавала, тому оспорювані договори є недійсними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Луганської області від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 20 лютого 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки позивачем доведено недобросовісність дій ОСОБА_6 та його матері ОСОБА_9 під час укладання договорів дарування спільного сумісного майна подружжя Христосенків та відсутність на їх укладання згоди другого з подружжя - ОСОБА_1, то в силу вимог статті 215 ЦК України оспорювані правочини є недійсними.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх фактичних обставин справи; не врахували, що рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року встановлено, що з грудня 2006 року по 15 квітня 2010 року подружжя Христосенків не проживали разом та не вели спільне господарство, а заочним рішенням цього ж суду від 25 серпня 2011 року шлюб між ними було розірвано до укладання оспорюваних договорів, тому на відчуження такого майна згода позивача як другого з подружжя не потрібна. Спірне майно було придбано за особисті кошти відповідача, а тому договори щодо його відчуження жодним чином не порушують права та інтересів позивача.
Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що все майно, набуте у шлюбі належить на праві спільної сумісної власності чоловіку та дружині. Тому правочини щодо його відчуження були укладені всупереч вимогам частин першої-третьої статті 65 СК України без отримання згоди позивача як другого з подружжя. Посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Представник ОСОБА_11 - ОСОБА_12 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що станом на дату укладення оспорюваних договорів у нотаріуса не було жодних підстав сумніватися у достовірності факту розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, тому підстав вимагати надання згоди позивачки на укладення відповідних договорів не було. Обдаровувана особа - ОСОБА_9 не була обізнана про той факт, що майно за спірним договором перебуває у спільній сумісній власності подружжя, не була обізнана про необхідність існування згоди іншого з подружжя на укладення таких договорів і приймаючи майно в подарунок діяла добросовісно, що унеможливлює визнання зазначених договорів недійсними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 430/1281/14-ц з Новопсковського районного суду Луганської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 березня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу № 430/1281/14-ц передано на розгляд Верховного Суду у складі Обʼєднаної Палати Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Обʼєднаної Палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2020 року справу № 430/1281/14-ц прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Обʼєднаної Палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
У справі, яка переглядається, суд установив, що з 27 вересня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 18 січня 2012 року у справі № 2-1361/11 шлюб між ними було розірвано та встановлено, що фактичні шлюбні відносини припинилися у 2011 році. Указане рішення набрало законної сили 31 січня 2012 року.
За час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було набуте майно, зокрема:
- магазин з літнім майданчиком, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 - на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного 20 жовтня 2009 року;
- житловий будинок АДРЕСА_1, з усіма наявними на ньому надвірними господарськими будівлями та спорудами - на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного 11 березня 2010 року.
Зазначене майно було оформлене на ім`я ОСОБА_6
24 листопада 2011 року між ОСОБА_6, від імені якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяв ОСОБА_8, та ОСОБА_9 було укладено договори дарування вказаного житлового будинку та магазину з літньою кухнею.
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_6 - ОСОБА_9 померла, спадкоємцем якої є її син ОСОБА_8 .
Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилалась на те, що на час укладення оспорюваних договорів дарування спірне майно було спільною сумісною власністю подружжя Христосенків, оскільки набуто останніми у період шлюбу, а тому на відчуження такого майна необхідна була згода другого з подружжя, яку позивач не надавала.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_6 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 20 лютого 2017 року та постанову апеляційного суду Луганської області від 25 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду мотивована різним підходом колегій суддів у подібних правовідносинах при наявність правових підстав для визнання недійсними договорів дарування спільного сумісного майна подружжя за відсутності згоди на його відчуження одного з подружжя; визнання таких договорів недійсними в цілому чи в частині відчуження 1/2 частини спільного сумісного майна іншого з подружжя.