Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 201/13916/15-ц
провадження № 61-41250св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року в складі судді Черновського Г. В. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року в складі колегії суддів: Пономарь З. М., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просило:
- звернути стягнення на предмет іпотеки а саме: квартиру АДРЕСА_1, для задоволення грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 27 квітня 2006 року № 09.2/177-6 в сумі 1 359 635 грн 74 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 624 365 грн 12 коп.; сума заборгованості за відсотками - 435 693 грн 79 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 163 665 грн 61 коп.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 135 911 грн 22 коп., встановивши спосіб реалізації вказаної квартири шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", з наданням ПАТ "Укрсоцбанк" права на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною продажу на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за ціни на цей вид майна;
- виселити з квартири АДРЕСА_2 усіх мешканців без надання іншого житлового приміщення та зняти їх з реєстрації.
Позов мотивований тим, що 27 квітня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/177-6, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 42 000 дол. США зі сплатою 11,85 % річних та кінцевим терміном повернення 26 квітня 2016 року.
Того ж дня між ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір № 357, за умовами якого іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю у якості виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 27 квітня 2006 року № 09.2/177-6 нерухоме майно, яке знаходиться на стадії реконструкції, а саме: в житловому будинку літ. А-9 квартира АДРЕСА_3, яка складається з 1,2,3,4,5,6,7 - необладнана, загальною площею - 69,4 кв. м, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_2 .
Отримавши суму кредиту, ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення чергової частини кредиту та сплати відсотків за користування ним не виконала, у зв`язку з чим 04 червня 2015 року банком надіслано позичальнику та поручителю повідомлення з вимогою дострокового погашення кредиту, яка виконана не була.
Посилаючись на те, що заборгованість відповідачів перед позивачем становить 66 034,23 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 1 359 635 грн 74 коп., ПАТ "Укрсоцбанк" просило задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 у рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/177-6 від 27 квітня 2006 року у сумі 1 359 635 грн 74 коп., яка складається з 624 365 грн 12 коп. заборгованості за кредитом, 435 693 грн 79 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 163 665 грн 61 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 135 911 грн 22 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, шляхом продажу її за початковою вартістю не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. У задоволенні іншої частини позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, часткового задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, а тому позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором узгоджується з вимогами статей 35, 38, 39 Закону України "Про іпотеку".
Відмовляючи в задоволенні позову в частини виселення відповідачів та зняття їх з реєстрації, місцевий суд виходив з того, що кредит було надано на споживчі цілі, а не на придбання житла, яке становить (становитиме) предмет іпотеки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки та встановленим способом його реалізації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року, в якій, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для подальшої його реалізації, що суперечить статтям 39, 43 Закону України "Про іпотеку". У резолютивній частині рішення суд не вказав усі складові, у тому числі розмір пені, не дослідили умови кредитного договору, враховуючи те, що сума заборгованості не є безспірною. Квартира АДРЕСА_2 є єдиним і постійним місцем проживання відповідача, а тому суди відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" повинні були відстрочити виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення, у яких вказував про те, що у вересні 2018 року ОСОБА_1 сплатила на користь банку заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 27 квітня 2006 року № 09.2/177-6 в розмірі 448 979 грн 34 коп., внаслідок чого предмет спору відсутній, а іпотека є припиненою.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанцій не поданий.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу № 201/13916/15-ц з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У грудні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року справу за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 27 квітня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/177-6, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 42 000 дол. США, зі сплатою 11,85 % річних, з кінцевим терміном повернення 26 квітня 2016 року.