Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 752/18470/16-ц
провадження № 61-48409св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
третя особа - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року у складі судді Ладиченко С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 03 жовтня 2007 року між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), який змінив назву на ПАТ "Укрсоцбанк", було укладено кредитний договір № 389/55/07-Пі, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 193 900 доларів США зі сплатою 13,5 % річних на строк до 02 жовтня 2022 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 03 жовтня 2007 року між ним та банком було укладено договір іпотеки № 04/І-736, предметом якого є належна йому на праві власності трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 04/П-702, за яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором в солідарному порядку в тому ж обсязі, що і позичальник. 17 липня 2013 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - Київський МНО) Ковальчук С. П. вчинив виконавчий напис за реєстровим № 6791, за яким запропоновано звернути стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно з метою погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 175 210,39 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 13 вересня 2012 року еквівалентно 1 400 456,63 грн, з яких: 144 063,09 доларів США - тіло кредиту, 27 693,53 доларів США - проценти, 814,59 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2 639,17 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення процентів. На підставі вказаного виконавчого напису 01 березня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 07 травня 2015 року він добровільно сплатив зазначений у виконавчому написі борг у розмірі 1 400 456,63 грн, а також - витрати на вчинення цього напису в сумі 14 004 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Однак банк зарахував сплачені ним кошти не у встановленій у виконавчому документі послідовності, а в порядку черговості, яка визначена в пункті 2.10 кредитного договору. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати дії відповідача щодо зарахування сплаченого ним боргу не за призначенням виконавчого напису незаконними; зобов`язати ПАТ "Укрсоцбанк" зарахувати грошові кошти в сумі 1 400 456,63 грн за вказаним у квитанції призначенням платежу.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що внесення позивачем на рахунок банку грошових коштів у розмірі 1 400 456,63 грн не може вважатися погашенням боргу за виконавчим написом нотаріуса, оскільки в даному випадку має місце примусове звернення стягнення на предмет іпотеки. А тому відповідач правомірно зарахував сплачений позичальником борг у визначеному в пункті 2.10 кредитного договору порядку черговості.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року змінено в частині правових підстав відмови в задоволенні позову.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що визначені судом першої інстанції правові підстави відмови в задоволенні позову є помилковими. У наданих позивачем платіжних дорученнях чітко вказано, що борг у розмірі 1 400 456,63 грн сплачено на користь ПАТ "Укрсоцбанк" саме на виконання виконавчого напису, а не іншого документа чи за іншим призначенням або на інші цілі. Наявність виконавчого провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не є перешкодою для добровільного виконання боржником виконавчого документа, про що свідчить положення статті 42 Закону України "Про іпотеку", яке передбачає можливість виконання боржником основного зобов`язання до моменту реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Крім того, дійшовши висновку, що банк зарахував кошти на погашення заборгованості в порядку черговості, яка визначена в пункті 2.10 кредитного договору, місцевий суд не звернув уваги, що ані позивач, ані відповідач не надали будь-яких доказів на підтвердження вказаної обставини. Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню саме у зв`язку з їх недоведеністю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції щодо недоведеності позовних вимог є помилковим, оскільки у відзиві на позов банк визнав факт зарахування сплачених ним грошових коштів за виконавчим написом нотаріуса в порядку черговості, яка визначена в пункті 2.10 кредитного договору. Скориставшись своїм правом на дострокове повернення кредиту, відповідач змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому з цього моменту кредитодавець позбавлений можливості нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду міста Києва.
28 лютого 2019 року справа № 752/18470/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судами встановлено, що 03 жовтня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк", який змінив назву на ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 389/55/07-Пі, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 193 900 доларів США зі сплатою 13,5 % річних на строк до 02 жовтня 2022 року.
Згідно з пунктом 2.10 кредитного договору повернення заборгованості за цим договором та погашення вимог кредитора, що випливають з цього договору, здійснюється в такій черговості: у першу чергу - витрати кредитора, пов`язані з отриманням виконання за цим договором; у другу чергу - комісії, передбачені цим договором; у третю чергу - прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; у четверту чергу - прострочена заборгованість за кредитом; у п`яту чергу - строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; у шосту чергу - строкова заборгованість за кредитом; у сьому чергу - пеня за прострочення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом; у восьму чергу - штрафи; у дев`яту чергу - збитки кредитора, завдані порушенням позичальником умов цього договору.
Пунктом 3.2.6 кредитного договору передбачено право кредитора на звернення стягнення на нерухоме майно у разі порушення позичальником умов цього договору, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 03 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 04/І-736, предметом якого є належна іпотекодавцю на праві власності трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Згідно з частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
17 липня 2013 року на підставі заяви ПАТ "Укрсоцбанк" приватним нотаріусом Київського МНО Ковальчуком С. П. було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 6791 про звернення стягнення на передану в іпотекуквартиру АДРЕСА_1 .
У виконавчому написі запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна, задовольнити вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" в рахунок погашення заборгованості, яка утворилася станом на 13 вересня 2012 року, в розмірі 175 210,39 доларів США, що еквівалентно 1 400 456,63 грн, з яких: 144 063,09 доларів США - тіло кредиту, 27 693,53 доларів США - проценти, 814,59 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2 639,17 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення процентів.