Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 760/891/18
провадження № 61-45806св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А.", заступник начальника Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сергієнко Олексій Миколайович,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року в складі судді Лазаренко В. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та просив визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області) Сергієнка О. М. з приводу невнесення до Бориспільського міськрайонного суду Київської області або Солом`янського районного суду міста Києва подання про примусове проникнення на склад ПММ № 2 Військової частини А2215, що знаходиться по вулиці Соцмістечко № 1 у місті Бориспіль Київської області; зобов`язати заступника начальника відділу Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області Сергієнка О. М. звернутися до Бориспільського міськрайонного суду Київської області або Солом`янського районного суду м. Києва із поданням про примусове проникнення на склад паливно-мастильних матеріалів № 2 за адресою: АДРЕСА_1, до військової частини А 2215 з метою виконання виконавчого листа № 2/760/4856 та припинення дій командування Військової частини А 2215 Міністерства оборони України при вчиненні перешкод при відпуску палива (виконанні умов договору відповідального зберігання № 1-Г від 20 січня 2016 року) за заявками ОСОБА_1 з належних ТОВ "Ю.С.А." резервуарів складу ПММ № 2.
В обґрунтування вимог скарги зазначав, що на виконанні в Бориспільському міськрайонному ВДВС ГТУЮ у Київській області перебуває виконавче провадження ВП № 54138042 з виконання виконавчого листа № 2/760/4856 про зобов`язання ТОВ "Ю.С.А." виконати умови договору відповідального зберігання № 1-Г від 20 січня 2016 року, який був виданий на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Ю.С.А." про стягнення штрафних санкцій та зобов`язання вчинити певні дії. 21 липня 2017 року він подав до державного виконавця заяву про звернення державного виконавця до суду із поданням про примусове проникнення на територію складу паливно-мастильних матеріалів № 2 за адресою: АДРЕСА_1, до військової частини А 2215 з метою виконання рішення у справі № 760/11898/16-ц в межах ВП № 54138042.
Однак, відповіді на вказану заяву він не отримав, а при ознайомленні 05 січня 2018 року з матеріалами виконавчого провадження його представнику стало відомо про те, що листом від 11 серпня 2018 року державним виконавцем було відмовлено в задоволенні заяви про звернення до суду із клопотанням про примусове проникнення до приміщення, що знаходиться на території військової частини А 2215, що свідчить про неналежне виконання державним виконавцем своїх обов`язків при примусовому виконанні судового рішення.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року, в задоволенні скарги відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є правом державного виконавця, а не його обов`язком, а тому він не може бути зобов`язаний судом до вчинення дій, які віднесені не до його обов`язків, а до його прав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що розглядаючи скаргу суди попередніх інстанцій не надали оцінки обставинам та долученим у справі доказам, не врахували положення законодавства про обов`язковість рішення суду, сприяння виконання якого в першу чергу покладається на державного виконавця.
Зазначає, що державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішення, які залежать від характеру виконуваного рішення. У даному випадку доцільним заходом примусового виконання рішення у справі № 760/11898/16-ц було звернення з поданням до суду про примусове проникнення складу, розташованого на території військової частини А 2215. При цьому, та обставина, що військова частина не є стороною виконавчого провадження не може впливати на правомірність ухвалених судами рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 лютого 2019 року справа № 760/891/18 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права