Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 643/449/17
провадження № 61-37649св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
боржник - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У травні 2017 року Головне територіальне управління юстиції у Харківській області направило до суду клопотання ОСОБА_3 про визнання та виконання на території України рішення Окружного суду в Познані (республіка Польща) від 23 червня 2014 року у справі ІС 2309/13 про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року у задоволенні клопотання Окружного суду в Познані (Республіка Польща) про визнання та виконання на території України рішення Окружного суду в Познані від 23 червня 2014 року у справі ІС 2309/13 про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_6 відмовлено.
Доручено компетентному суду республіки Польща у встановленому порядку вручити копію ухвали Московського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року ОСОБА_3, яка проживає: АДРЕСА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не отримував рішення Окружного суду в Познані від 23 червня 2014 року про стягнення з нього аліментів, відтак був позбавлений можливості оскаржити його. Оскільки відповідно до пункту іі) статті 22 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання у визнанні та виконанні рішення може бути відмовлено, коли закон держави походження не передбачає повідомлення про провадження, відповідач не був належним чином повідомлений про рішення та не мав можливості оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону, у задоволенні клопотання слід відмовити.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2018 року виправлено описки в ухвалі Московського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року, зазначено у вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах ухвали "клопотання ОСОБА_3 " та в описовій і резолютивній частинах "дитина ОСОБА_5 ".
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року скасовано. Клопотання про визнання та виконання на території України рішення Окружного суду в Познані (республіка Польща) від 23 червня 2014 року у справі ІС 2309/13 про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 задоволено.
Визнано та надано дозвіл на виконання на території України рішення Окружного суду в Познані (республіка Польща) від 23 червня 2014 року у справі ІС 2309/13 про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 у розмірі 500 злотих щомісячно, за офіційним курсом Національного Банку України станом на день платежу, починаючи з 15 липня 2014 року.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом були дотримані передбачені у пункті і) статті 22 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання необхідні умови: боржник був повідомлений про провадження у польському суді про стягнення аліментів, тому він мав можливість бути заслуханим польським судом, доказів протилежного він до суду не надав. При цьому за змістом пункту іі) статті 22 Конвенції умова про неповідомлення про рішення та неможливість його оскаржити або подати апеляцію має значення, лише якщо відповідач не був повідомлений про судове провадження.
Встановлено, що ОСОБА_2 був повідомлений про судове провадження про стягнення з нього аліментів, йому 12 лютого 2014 року Київським районним судом м. Харкова за дорученням польського суду було вручено матеріали судового доручення з перекладом на українську мову, у тому числі судову повістку, не проявив добросовісної процесуальної поведінки, спрямованої на участь у розгляді справи, не надав докази того, що він був позбавлений можливості дізнатися про стан справи, яка розглядається.
Додатковою постановою Апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2018 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 у розмірі 500 злотих щомісячно, що за курсом Національного банку України становить 4 022, 14 грн, починаючи з 15 липня 2014 року.
Приймаючи додаткову постанову у справі, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини восьмої статті 467 ЦПК України якщо в рішенні іноземного суду, яке підлягає примусовому виконанню на території України, суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання про визнання та виконання на території України рішення Окружного суду в Познані (республіка Польща) від 23 червня 2014 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що Окружний суд в Познані не виконав вимогу Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання щодо його повідомлення про рішення та надання можливості його оскаржити. В матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення йому рішення суду країни походження, повний текст рішення, яке підлягає визнанню та виконанню на території України, а також офіційний документ, який підтверджує набрання рішенням Окружного суду в Познані (республіка Польща) законної сили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Московського районного суду м. Харкова.
30 липня 2018 року справа № 643/449/17 надійшла до Верховного Суду.
Головне територіальне управління юстиції у Харківській області направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Встановлено, що рішенням Окружного суду в Познані від 23 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів позовні вимоги задоволені. З ОСОБА_7 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_8 на утримання дочки ОСОБА_5 в розмірі 500 злотих щомісяця, починаючи з 15 липня 2014 року. Рішення набрало законної сили
Як вбачається з матеріалів справи № 640/1502/14-ц 12 лютого 2014 року Київським районним судом м. Харкова за дорученням польського суду про вручення судових документів ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, було вручено повістку, роз`яснення, копію позовної заяви, копію трьох додатків до позовної заяви, копію листа позивача від 16 вересня 2013 року.
У протоколі судового засідання Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2014 року зазначено, що ОСОБА_9 були вручені матеріали судового доручення з перекладом на українську мову на 26 аркушах та міститься його підпис.
Статтею 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Згідно з частиною першою статті 82 Закону України "Про міжнародне приватне право" визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються на території України, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до вимог частини шостої статті 467 ЦПК України за наслідками розгляду поданих документів та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні з цього питання.
Підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені статтею 468 ЦПК України.
За приписами статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:
1) якщо рішення суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи;
3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;