Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 148/1660/15-ц
провадження № 61-44118св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив: 1) зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками площею 0,068 га, кадастровий номер 0524383300:02:001:0209, та площею 0,25 га, кадастровий номер 0524383300:02:001:0208, які належать йому на праві власності і розташовані на АДРЕСА_1, шляхом звільнення ОСОБА_2 самовільно зайнятої частини земельних ділянок та знесення побудованої капітальної огорожі, зобов`язання зрізати всі дерева, які їй належать, з боку суміжної межі згідно з кадастровим планом меж земельних ділянок, визначеним в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі; 2) стягнути з відповідача на його користь 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 07 квітня 1996 року. По сусідству з його домогосподарством проживає відповідач ОСОБА_2, яка протягом тривалого часу порушує правила добросусідства. Незважаючи на його неодноразові звернення, вона продовжує займати частину його господарства.
13 листопада 2009 року комісією у складі землевпорядника, депутата та голови Копіївської сільської ради складено акт та встановлено межові знаки в кількості 5 штук між земельними ділянками, які перебувають у його користуванні та ОСОБА_2 .
Відповідач, не зважаючи на встановлені межі, продовжила пошкоджувати його майно і користуватись частиною його земельної ділянки, про що свідчить акт обстеження його домоволодіння від 23 квітня 2012 року, в якому виявлено пошкодження даху його сараю.
Відповідно до акту обстеження земельних ділянок від 31 січня 2012 року, виявлено, що межові знаки в кількості 5 штук знищено, огорожа ОСОБА_2 від дороги установлена з порушенням (лінія земельної ділянки посунута на 1,2 м в бік вулиці та на 0,6 м в бік його земельної ділянки).
Згідно з актом обстеження його земельної ділянки від 30 вересня 2014 року членами комісії встановлено, що 29 вересня 2014 року між земельними ділянками сторін були встановлені межові знаки та передані на зберігання. Цього числа виходом на місце виявлено, що межові знаки знищені.
Рішенням Копіївської сільської ради Тульчинського району Вінницької області № 602 від 03 липня 2015 передано у власність позивача земельну ділянку площею 0,3180 га за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,0680 га для ведення особистого селянського господарства.
Виходячи з наведеного, оскільки в досудовому порядку сторони не можуть врегулювати спір, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками площею 0,068 га, кадастровий номер 0524383300:02:001:0209, та площею 0,25 га, кадастровий номер 0524383300:02:001:0208, які належать на праві власності ОСОБА_1 і розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення вказаних земельних ділянок та знесення побудованої капітальної огорожі, а також зрізання дерев, які проникають на територію ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 486,40 грн судового збору та 2 624, 38 грн витрат на правову допомогу.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно володіє земельними ділянками, які розташовані у АДРЕСА_1, тому має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Відповідач неправомірно зайняла земельні ділянки, які перебувають у власності позивача, побудувала капітальну огорожу, а тому права позивача підлягають захисту шляхом звільнення ОСОБА_2 належних позивачу земельних ділянок, знесення побудованої капітальної огорожі, а також зрізання дерев, які проникають на територію позивача.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди виходячи з глибини фізичних та душевних страждань, які виразились в порушенні звичного життєвого укладу позивача, необхідності витрачати власний час на відновлення справедливості.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2017 року скасовано та ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками площею 0,068 га, кадастровий номер 0524383300:02:001:0209, та площею 0,25 га, кадастровий номер 0524383300:02:001:0208, які належать на праві власності ОСОБА_1 і розташовані в АДРЕСА_1, шляхом зміщення межового стовпу бетонної огорожі в бік домоволодіння НОМЕР_1 на 0, 15 м , що відображено на план-схемі у додатку 4 до висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 72/73/18-21 від 25 липня 2018 року.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довів створення відповідачем перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою починаючи з 30 травня 2015 року, тобто після встановлення п`яти межових знаків довгострокового зберігання між земельними ділянками сторін.
Відповідно до висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 72/73/18-21 від 25 липня 2018 року, враховуючи дані, наведені у рішенні Копіївської сільської ради Тульчинського району Вінницької області № б/н від 30 березня 2015 року, позачергова 48 сесія 6 скликання, а саме параметри розташування межових знаків між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_3, які відображені на план-схемі у додатку 4 до висновку, встановлено, що для приведення ширини земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 у відповідність до зазначеного рішення необхідно змістити межовий стовп бетонної огорожі в бік домоволодіння НОМЕР_1 на 0,15 м .
Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками підлягають частковому задоволенню шляхом зміщення межового стовпа бетонної огорожі в бік домоволодіння НОМЕР_1 на 0, 15 м .
Позовні вимоги про зобов`язання відповідача зрізати дерева, які проникають на територію позивача, а також про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року та залишити в силі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що встановлений висновком судової експертизи заступ Траченко Г. І. на його земельну ділянку на 0, 15 м, а не на 0, 6 м, не можна вважати обґрунтованим доказом, оскільки експертиза була проведена на підставі рішення Копіївської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 30 березня 2015 року.
На момент проведення судових експертиз в матеріалах справи були наявні правовстановлюючі документи на належні йому на праві власності земельні ділянки та технічна документація на них.
Враховуючи наведене, незрозумілим є здійснення судовим експертом замірів земельних ділянок та ігнорування технічної документації, наявної в матеріалах справи.
Висновки апеляційного суду про недоведеність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки порушення відповідачем його права користування належною земельною ділянкою відбувалося нахабно, супроводжувалося агресивною поведінкою, сварками і погрозами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Тульчинського районного суду Вінницької області.
05 лютого 2019 року справа № 148/1660/15-ц надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просла залишити її без задоволення, а постанову Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року залишити без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 12 листопада 2009 року Копіївська сільська рада Тульчинського району Вінницької області на 29 сесії 5 скликання за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 вирішила встановити межові знаки землекористувачам земельних ділянок та комісійно скласти акт обстеження.
На підставі даного рішення 13 листопада 2009 року комісія в складі землевпорядника, депутата та голови сільської ради склали акт та встановили межові знаки в кількості 5 штук між земельними ділянками, які перебувають у використанні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Як вбачається з акту від 31 січня 2012 року, було проведено обстеження межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, встановлених 13 листопада 2009 року, та в результаті обстеження комісією виявлено, що межові знаки в кількості 5 штук знищено, огорожа від дороги установлена з порушенням (лінія земельної ділянки посунута на 1,2 м в сторону вулиці та на 0,6 м в сторону до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 ).
23 квітня 2012 року при обстеження домоволодіння ОСОБА_1 комісією було виявлено пошкодження даху його сараю з правого боку (пошкодження покриття).
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 від 30 вересня 2014 року, членами комісії при обстеженні земельної ділянки по факту її використання було виявлено, що 29 вересня 2014 були встановлені межові знаки та передані на зберігання. Цього числа виходом на місце виявлено, що межові знаки знищені.
30 травня 2015 року на позачерговій 48 сесії 6 скликання Копіївської сільської ради Тульчинського району Вінницької області було закріплено за ОСОБА_1 земельну ділянку орієнтовною площею 0,32 га на АДРЕСА_1 та закріплено за ОСОБА_2 земельну ділянку орієнтовною площею 0,5418 га на АДРЕСА_4 . Також було вирішено встановити п`ять межових знаків довгострокового зберігання між даними земельними ділянками, які були встановленні згідно акту та схеми обміру земельних ділянок від 19 квітня 2010 року.