ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2020 року
м. Київ
справа №825/789/17
адміністративне провадження №К/9901/22181/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ʼʼКей-Колектʼʼ до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області , треті особи - ОСОБА_1, Приватне підприємство "ЛАНА-Сервіс" про скасування постанов, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ТОВ "Кей-Колект" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (головуючий суддя - Соломко І.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (головуючий суддя - Кузьмишина О.М., судді - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) .
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
17 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" звернулося до суду з позовом про скасування постанов Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2011 №ВП24431446, від 12.03.2011 №ВП25040930 та про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 11.04.2011 №1360/17.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що державним виконавцем під час проведення виконавчих дій в рамках спірного виконавчого провадження порушено вимоги п.3 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки заставодержателя не було повідомлено про звернення стягнення на заставлене майно та не роз`яснено право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Крім того, наявність арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, позбавляє позивача зареєструвати право власності на це майно, чим порушуються його права. В позовній заяві позивач вказує на те, що про наявність оскаржуваних постанов державного виконавця він дізнався 11.05.2017 при зверненні до приватного нотаріуса, а оскільки він не є учасником виконавчого провадження, то звернувшись до суду із даним позовом 17.05.2017 ним не пропущений строк звернення до адміністративного суду - 6 місяців.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ʼʼКей-Колектʼʼ відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку". Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-238цс14. Отже, суди дійшли висновку, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є лише дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому. Таким чином, суди вирішили, що факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці. При цьому суди звернули увагу позивача на те, що згідно з статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Посилання представника позивача на те, що наявність арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, позбавляє позивача зареєструвати право власності на це майно, чим порушуються його права, суди визнали необґрунтованими, оскільки доказів відмови у державній реєстрації права власності на майно, яке є предметом іпотеки, саме з наведених підстав, позивачем суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
17 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що наявність оскаржуваного арешту перешкоджає йому як іпотекодержателю зареєструвати право власності на предмет іпотеки. Вказує, що за наявності договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань, іпотекодержатель ТОВ "Кей-Колект" має право у разі невиконання боржником своїх зобов`язань звернути стягнення на передане в іпотеку майно.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.11.2007 між ОСОБА_1 (позичальник) та АКІБ "УкрСиббанк" (Банк) укладено договір про надання кредиту №11249917000, відповідно до якого Банк надав позичальнику грошові кошти (а.с.8-17).
В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором укладено договір іпотеки (нерухомого майна) №30305Z99 від 09.11.2007, за умовами якого ПП "ЛАНА-Сервіс" (Іпотекодавець) передає в іпотеку АКІБ "УкрСиббанк" (Іпотекодержатель) в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 11249917000 від 09.11.2007 нерухоме майно, належне Іпотекодавцю на праві приватної власності: адміністративно-побутовий корпус, профілакторій з прибудовами, позначені на плані літ.літ "А-3", "А3", "А2", "А1", "А4", гараж -пункт охорони, позначені на плані літ. "Б-2", оглядові ями в кількості 2 (дві) штуки, що знаходяться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру 235-б.
12.12.2011 відповідно до договору факторингу № 1 АКІБ "УкрСиббанк" відступив ТОВ "Кей-Колект" свої вимоги за зобов`язаннями позичальника за кредитним договором.
11.05.2017 ТОВ "Кей-Колект" при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки №30305Z99 від 09.11.2007, Центральним відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції накладено арешт.
Як вбачається з Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11.05.2017 №2017 №5903:
-за реєстровим номером обтяження 10830178 зареєстровано об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах 29856,88 грн., власником якого є ОСОБА_1, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №24431446 від 14.02.2011;
-за реєстровим номером обтяження 10928923 зареєстровано об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах 51787,56 грн., власником якого є ОСОБА_1, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №25040930 від 12.03.2011;
- за реєстровим номером обтяження 11060043 зареєстровано об`єкт обтяження (арешт): невизначене майно, все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1, на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 1360/17 від 11.04.2011 (а.с.36-38).
Згідно інформації ВП-спецрозділ від 23.05.2017, наявної в матеріалах справи, вищевказані виконавчі провадження були відкриті на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с.63-64).
Листом від 25.05.2017 вх. №5690/17 Центральний відділ державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області повідомив суд, що виконавчі провадження № 24431446 та № 25040930 та 1360/7 завершені у 2011 році на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Станом на 25.05.2017 матеріали вказаних виконавчих проваджень знищені (а.с.67).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 52 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV) встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Частиною четвертою статті 54 Закону №606-XIV встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Відповідно до частини шостої статті 54 зазначеного Закону за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, після задоволення його вимог залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.
У відповідності до частини восьмої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".