ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2020 року
м. Київ
справа № 522/23095/16-а
адміністративне провадження № К/9901/23410/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Одеської міської ради, Органу опіки і піклування Приморської районної у м. Одесі державної адміністрації, Голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради Корольова М. В., третя особа - Одеський міський центр Соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про визнання висновків, рішень незаконними та їх скасування, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 29 червня 2017 року (головуючий суддя - Кравчук Т.С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року (головуючий суддя - Градовський Ю.М., судді - Крусян А.В., Лук`янчук О.В.) у справі № 522/23095/16-а.
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Органу опіки та піклування Приморської районної у м. Одесі державної адміністрації, Служби у справах дітей Одеської міської ради, голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради Корольова М.В., третя особа: Одеський міський центр Соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про визнання висновків, рішень незаконними та їх скасування.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на необґрунтованість та незаконність оскаржуваних рішень, прийняття їх з порушенням установленого порядку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року, закрито провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Приморської районної у м. Одесі державної адміністрації, Служби у справах дітей Одеської міської ради, голови Примосрької районної адміністрації Одеської міської ради Корольова М.В., третя особа: Одеський міський центр Соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про визнання висновків, рішень незаконними та їх скасування.
Постановляючи судові рішення у справі, суди зазначили, що позивач оспорює висновки Органу опіки та піклування Приморської районної у м. Одесі державної адміністрації, висновки Служби у справах дітей Одеської міської ради, рішення голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради Корольова М.В., які не містять ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії. Дані висновки та рішення, як зазначено судами, не породжують жодних юридичних наслідків, не впливають на права та обов`язки сторін, а є носіями доказування при розгляді цивільного спору про визначення місця проживання дитини, та, попри це, несуть виключно інформативний та рекомендаційний характер і не є обов`язковими для суду. Відтак, суди дійшли висновку, що заявлені в рамках даного спору вимоги позивача не підлягають розгляду за правилами КАС України в порядку адміністративного судочинства, а підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
18 вересня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник) на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 29 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що відповідач, приймаючи спірні у справі висновки, не здійснив належним чином обстеження умов проживання батьків дитини, склав акт про умови проживання матері дитини, який не відповідає вимогам законодавства, не з`ясував та не дослідив ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них. Посилається на те, що висновки органу опіки та піклування є обов`язковими до виконання, а отже розгляд справ щодо їх оскарження відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За правилами п. 9 ч. 1 ст. 3 КАС України, відповідачем у справі адміністративної юрисдикції є суб`єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За правилами ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно до ч. 2 ст. 157 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).