ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 818/393/18
адміністративне провадження № К/9901/59216/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №818/393/18
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини А2860,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: командир Військової частини А2860 Білик Всеволод Георгійович,
про визнання рішення протиправним і зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 4 травня 2018 року (прийняте у складі: головуючого судді Шевченко І.Г.)
і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Бартош Н.С., суддів Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у лютому 2018 року звернулася з адміністративним позовом до Військової частини А2860, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: командир Військової частини А2860 Білик Всеволод Георгійович, в якому, з урахуванням уточнень, просила:
- визнати протиправними рішення відповідача від 27 листопада 2017 року, які полягають у відмові внести зміни до службових документів (акту службового розслідування, наказу, повідомлення) в частині визначення самогубства як причини загибелі солдата підрозділу 9623 Військової частини А2860 ОСОБА_3 ;
- визнати таким, що не відповідає дійсності наказ по Військовій частині А2860 від 19 січня 2017 року №35 про результати службового розслідування в частині визначення самогубства як причини загибелі вказаного солдата;
- визнати таким, що не відповідає дійсності повідомлення відповідача від 27 грудня 2016 року №1401 про смерть солдата ОСОБА_3 в частині здійснення одиночного пострілу з автомата АК-74 собі в голову (в район ротової порожнини);
- зобов`язати Військову частину А2860 направити до Сумського міського військового комісаріату повідомлення про смерть (загибель) зазначеного солдата з формулюванням причини смерті у точній відповідності до лікарського свідоцтва про смерть №460, витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі - "ЦВЛК") і висновку судово-медичної експертизи №460, а також скласти й надати позивачу акт службового розслідування, наказ про його результати, всі інші службові документи щодо загибелі солдата ОСОБА_3, виключивши з них посилання на можливе самогубство як доконаний факт.
Позов обґрунтований тим, що причина смерті сина позивачки, вказана в акті службового розслідування, наказі від 19 січня 2017 року №35 і повідомленні військової частини від 27 грудня 2016 року про смерть в результаті самогубства, є помилковою і базується виключно на поясненнях військовослужбовців, які несли службу на блокпосту разом з потерпілим. Водночас припущення відповідача щодо можливого самогубства не ґрунтуються на допустимих і належних доказах, а вказана причина смерті не доведена у встановленому законом порядку. Позивачка зауважує, що просила відповідача привести вказані документи у відповідність до дійсних обставин смерті ОСОБА_3, у чому відповідач їй відмовив, прийнявши рішення від 27 листопада 2017 року. Відтак ОСОБА_1 вважає, що наявність зазначених документів (акту, наказу і повідомлення) позбавляє її можливості скористатися своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги, яка гарантується Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та інших пільг, передбачених законодавством.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 4 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
Суди виходили з того, що: (1) законодавством не передбачено порядку й підстав виключення з акту службового розслідування конкретних фактів чи обставин, тому відповідач не може вчинити дії, про які просила ОСОБА_1 (внести зміни в акт, направити нове повідомлення про загибель ОСОБА_3 ). Водночас листом від 27 листопада 2017 року Військова частина А2860 лише довела до відома позивачки наявність постанови слідчого про закриття кримінального провадження (на той момент була чинна), який не встановив факту насильницької смерті ОСОБА_3 . Тобто вказаний лист, який позивачка вважає рішенням, не породжує для неї жодних юридичних наслідків як і підстав для вчинення відповідачем дій, про які вона просила; (2) повідомлення про смерть від 27 грудня 2016 року №1401 згідно законодавства направляється лише один раз і має виключно інформативний характер, а тому також не породжує для ОСОБА_1 юридичних наслідків; (3) наказом від 19 січня 2017 року №35, прийнятим за результатами службового розслідування, вирішено виключно внутрішні питання Військової частини А2860, в тому числі щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а тому і цей наказ не може впливати на права і свободи ОСОБА_1 . З огляду на викладене існування оскаржуваних рішення (листа), повідомлення і наказу не може перешкоджати позивачці в отриманні відповідних пільг і доплат.
Також суд апеляційної інстанції зауважив, що документами, які свідчать про причини й обставини загибелі (смерті) військовослужбовця є саме лікарське свідоцтво про смерть і постанови військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку загибелі (смерті). Так, суд встановив, що відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №460 від 27 грудня 2016 року, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок наскрізного вогнепального кульового поранення голови з переломом кісток черепа. Також апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 реалізовувала своє право на звернення до компетентного органу із заявою про отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця, як і відсутні докази того, що відповідним органом приймалося рішення про відмову у реалізації позивачкою цього права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі позивачка просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове, яким її позов задовольнити повністю. У скарзі наводить такі доводи:
(1) суди дійшли помилкових висновків про те, що встановлені службовим розслідуванням обставини і дані сповіщення про смерть ОСОБА_3 не впливають на можливість реалізації нею як матір`ю загиблого військовослужбовця відповідних соціальних прав. Так, позивачка вказує, що Сумський окружний адміністративний суд у справі №818/1813/17 відмовив у задоволенні її позову про визнання незаконним рішення Сумського обласного військового комісаріату, яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі посвідчення про пільги, гарантовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Водночас рішення у справі №818/1813/17 від 18 січня 2018 року суд обґрунтував посиланнями на висновки службового розслідування та дані сповіщення про смерть ОСОБА_3, згідно яких причиною його смерті є самогубство.
Також скаржниця зазначає, що рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 12 червня 2018 року у справі №592/13502/17 підтверджується той факт, що Міністерство оборони України з 2016 року відмовляє їй у розгляді заяви про виплату одноразової грошової допомоги як матері загиблого військовослужбовця, посилаючись на акт службового розслідування і наказ від 19 січня 2017року №35 про результати службового розслідування;
(2) позивачка не погоджується з висновком судів про те, що повідомлення про смерть не породжує для неї правових наслідків. Вказує, що, як зазначено на бланку сповіщення, воно є документом для порушення питання про призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, установлених законодавством України;
(3) посилається на порушення судами Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 березня 2004 року №82, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - "Інструкція №82"), щодо підстав і порядку проведення службового розслідування, за результатами якого складено відповідний акт і оскаржуваний наказ від 19 січня 2017 року №35.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками оскаржуваних судових рішень і зауважує, що всі документи, складені Військовою частиною А2860 у зв`язку зі смертю ОСОБА_3, відповідають вимогам чинного на той час законодавства, в тому числі положенням Інструкції №82 щодо порядку проведення службового розслідування. Також відповідач зазначає, що кримінальне провадження за фактом загибелі ОСОБА_3 триває, а тому вважає передчасним стверджувати про порушення прав позивачки на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її сина.
Третя особа відзиву на касаційну скаргу не подала, копію ухвали про відкриття касаційного провадження і копію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами отримала 25 вересня 2018 року (а.с. 216).
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що син позивачки ОСОБА_3 з 10 грудня 2014 року проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, що підтверджується витягом з наказу від 10 грудня 2014 року №41-рс (а.с. 16).
24 грудня 2016 року наказом командира Військової частини А2860 №360-НР ОСОБА_3 призначений в добовий наряд на 26 грудня 2016 року (а.с. 74).
26 грудня 2016 року син позивачки загинув під час несення караульної служби у добовому наряді у якості помічника чергового на КПП відділення 9623 Військової частини А2860 у селі Данилівка Броварського району Київської області від кульового поранення в район голови.
У зв`язку з цим, 27 грудня 2016 року складено лікарське свідоцтво про смерть №460, в якому причиною смерті зазначено "наскрізне вогнепальне кульове поранення голови з переломами кісток черепа та розмізкуванням речовини головного мозку" (а.с. 19, 79).
За цим фактом на підставі рапорту від 26 грудня 2016 року було призначено службове розслідування наказом від 26 грудня 2016 року №883 (а.с. 126, 128).
27 грудня 2016 року на підставі повідомлення від 26 грудня 2016 року за фактом загибелі ОСОБА_3 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - "ЄРДР") було внесено відомості про кримінальне правопорушення із правовою кваліфікацією за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (а.с. 52, 83).
Також 27 грудня 2016 року відповідач направив на адресу Сумського об`єднаного міського військового комісару Сумської області повідомлення про смерть (загибель) ОСОБА_3 з проханням сповістити позивачку про те, що її син, перебуваючи в добовому наряді, здійснив одиночний постріл з АК-74 собі в голову (в район ротової порожнини), внаслідок чого помер на місці (а.с. 15, 64).
За результатами службового розслідування 19 січня 2017 року складено акт розслідування, в ході якого встановлено, що ОСОБА_3, який виконував обов`язки помічника чергового контрольно-пропускного пункту, приблизно о 19:20 год 26 грудня 2016 року здійснив самогубство. За наслідками розслідування пропонувалося вчинити ряд дій, в тому числі за неналежний рівень психологічного вивчення військовослужбовців, які залучаються до несення служби зі зброєю офіцеру-психологу підрозділу 9623, молодшому лейтенанту ОСОБА_4, оголосити зауваження (а.с. 9-12, 65-72).
Також суди встановили, що 19 січня 2017 року наказом командира Військової частини А2860 "Про результати службового розслідування" №35 було наказано заступникам командирів підрозділів по роботі з особовим складом, начальнику штабу - першому заступнику командира Військової частини А2860, заступнику командира Військової частини А2860 з морально-психологічного забезпечення, командирам усіх підрозділів, начальнику відділення персоналу - заступнику начальника штабу Військової частини А2860, тимчасовому виконувачу обов`язки помічника командира Військової частини А2860 вчинити ряд дій, в тому числі: випадок самогубства ОСОБА_3 довести до офіцерів підрозділів в частині, що їх стосується; вжити заходів щодо виконання вимог наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 26 березня 2016 року № 123 "Про затвердження інструкції про порядок використання мобільних телефонів та інших засобів мобільного зв`язку і передачі інформації"; до 30 січня 2017 року спланувати і провести заняття з командирами низової ланки щодо навчання про психологічний супровід військової служби; забезпечити здачу мобільних телефонів під час отримання зброї та боєприпасів; забезпечити використання офіцерів-психологів за призначенням; спланувати й провести інструктивно-методичні заняття щодо порядку роботи з військовослужбовцями, віднесеними до групи "посиленого психологічного впливу"; надіслати матеріали службового розслідування до Військової прокуратури Дарницького гарнізону і до ЦВЛК; нагадати про обов`язки служби і вказати на недоліки в роботі з особовим складом командиру підрозділу 9623, начальнику штабу - першому заступнику командира підрозділу 9623, заступнику командира підрозділу 9623. Також за неналежний рівень психологічного вивчення військовослужбовців, які залучаються до несення служби зі зброєю офіцеру-психологу підрозділу 9623 молодшому лейтенанту ОСОБА_4 оголосити зауваження (а.с. 13-14, 40-42, 75-78).
25 січня 2017 року матеріали службового розслідування були направлені прокурору Військової прокуратури Дарницького гарнізону (а.с. 80).
2 лютого 2017 року позивачка отримала від Сумського міського військового комісара сповіщення, в якому зазначено, що ОСОБА_3 здійснив одиночний постріл собі в голову, внаслідок чого помер на місці (а.с. 18 зворот). У цьому сповіщенні зазначено, що воно є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, встановлених законодавством України.
Також 6 лютого 2017 року на адресу відповідача надіслано витяг з протоколу ЦВЛК №403 від 6 лютого 2017 року, в якому зазначено причину смерті: "Поранення та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби" (а.с. 17, 60, 61).
У зв`язку із зазначеним, ОСОБА_3 16 лютого 2017 року наказом №4-рс було виключено зі списків особового складу. В цьому наказі зазначено, що смерть вказаного солдата пов`язана з проходженням військової служби (а.с. 17 зворот, 43, 59).
Водночас 16 лютого 2017 року на адресу Сумського об`єднаного міського військового комісару Сумської області відповідачем було надіслано сповіщення про смерть (загибель) ОСОБА_3, в якому зазначено, що поранення і причина смерті пов`язані з проходженням військової служби (а.с. 63).
Окрім того, в межах кримінального провадження 5 червня 2017 року проведено експертне дослідження, про що складено висновок №460, яким встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала від наскрізного вогнепального кульового поранення голови з переломами кісток черепа та розмізкуванням речовини головного мозку (а.с. 20-22, 119-122).
Проте постановою слідчого від 28 вересня 2017 року було закрито кримінальне провадження у зв`язку із встановленням відсутності складу кримінального порушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (а.с. 132).
Також суди встановили, що 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з листом, в якому з посиланням на існування кримінального провадження і нерозкриття злочину просила виключити з акту службового розслідування посилання на самогубство ОСОБА_3 як на встановлений факт і вказати причину його смерті у відповідності до лікарського свідоцтва про смерть №460, а також направити відповідне повідомлення про загибель вказаного солдата із зазначенням причини смерті "наскрізне вогнепальне кульове поранення голови з переломами кісток черепа та розмізкуванням речовини головного мозку. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби" (а.с. 129).
Відповідач листом від 27 листопада 2017 року №350/208/29/1206 (а.с. 26) повідомив, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 закрито відповідно до частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Разом з тим, 10 січня 2018 року слідчий суддя постановив ухвалу, якою скасував постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 28 вересня 2017 року (а.с. 25).
У зв`язку з цим, в січні 2018 року адвокат позивача повторно звернувся до відповідача з проханням виключити з акту службового розслідування посилання на самогубство ОСОБА_3 як на встановлений факт і вказати причину його смерті у відповідності до лікарського свідоцтва про смерть №460, а також направити відповідне повідомлення про загибель вказаного солдата (а.с. 130) із зазначенням причини смерті, вказаної у свідоцтві №460.
Проте 22 січня 2018 року відповідач повідомив, що за фактом загибелі ОСОБА_3 проведено службове розслідування й наразі законних підстав, які спростовують висновки, викладені в матеріалах службового розслідування, не встановлено (а.с. 27).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року 2011-XII (тут і далі у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3, в день якої у позивачки виникло право на отримання одноразової грошової допомоги) закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання
Пунктом 1 частини другої цієї ж статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
Відповідно до статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
Положеннями пункту "в" частини першої статті 16-4 вказаного Закону визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 і пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - "Порядок №975").
За пунктом 10 Порядку №975 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
- заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
- витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
- витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
- документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
- свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;
- свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
- свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
- довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;
- сторінок паспортів повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;
- свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
- рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);
- рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).
Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей (далі - "Положення №530").
Цим Положенням визначається, зокрема, порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовців відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку №975.
Згідно пункту 4.6 Положення №530 з метою визначення причинного зв`язку загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста командиром військової частини, де проходив службу (збори) військовослужбовець, військовозобов`язаний чи резервіст, здійснюються такі заходи:
- на розгляд штатної військово-лікарської комісії (далі також - "ВЛК"), яка приймає постанову про причинний зв`язок загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, надсилаються копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства (висновок ВЛК про причинний зв`язок загибелі (смерті) військовослужбовця, лікарське свідоцтво про смерть, акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком командира військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи правоохоронних органів).
Відповідно до пункту 1.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2008 року №402 (далі - "Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України №402"), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, серед основних завдань військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Пунктом 21.9. Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України №402 закріплено, що визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК.
До штатних ВЛК належать, зокрема, ЦВЛК (пункт 2.2 цього Положення).
Згідно пункту 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України №402 постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у двох примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).