ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 903/206/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Пільков К.М., Мачульський Г.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта В.О.
розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області на рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2019 (суддя Дем`як В.М.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 (головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Демидюк О.О., Крейбух О.Г.)
за позовом Заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави
до 1.Нововолинської міської ради Волинської області,
2. Киричук Людмили Володимирівни
про скасування рішення Нововолинської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути нежитлове приміщення у комунальну власність,
За участю представників сторін:
прокурор: Збарих С.М. - прокурор відділу,
від відповідача-1: не з`явився,
від відповідача-2: не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. Заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Нововолинської міської ради Волинської області та Киричук Людмили Володимирівни та просив:
- скасувати рішення Нововолинської міської ради №14/11 від 24.02.2017 "Про внесення змін до Програми забезпечення оформлення права власності та процесу приватизації об`єктів комунальної власності міста Нововолинська на 2014-2018 роки" в частині включення до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2017 році нежитлового приміщення площею 51,6 кв.м. за адресою :15 Мікрорайон, будинок 33, шляхом його викупу орендарем.
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини вбудованого нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від 04.07.2017, який укладено між територіальною громадою міста Нововолинська в особі Нововолинської міської ради та Киричук Людмилою Володимирівною ;
- зобов`язати Киричук Людмилу Володимирівну повернути частину вбудованого нежитлового приміщення багатоквартирного будинку "літер А-9", площею 51,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, 15-ий Мікрорайон, 33, у комунальну власність територіальної громади м. Нововолинська в особі Нововолинської міської ради.
1.2. В обґрунтування вимог вказує, що відповідачами недотримано законодавчо визначеної процедури, передбаченої Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", щодо прийняття рішення Нововолинською міською радою №14/11 від 24.02.2017 "Про внесення змін до Програми забезпечення оформлення права власності та процесу приватизації об`єктів комунальної власності міста Нововолинська на 2014-2018 роки", яка передує підписанню договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2017.
1.3. Відповідач-1 проти позову заперечував, просив закрити провадження в частині першої позовної вимоги, оскільки це акт індивідуальної дії, який застосовується одноразово і після реалізації вичерпав свою дію, в решті позовних вимог відмовити, вказуючи на пропуск позовної давності.
Відповідач-2 просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі за безпідставністю вимог.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.11.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2020, в позові відмовлено.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 18.03.2020 (згідно з відміткою на конверті) Заступником прокурора Рівненської області до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 у справі № 903/206/19.
3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020 у справі № 903/206/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Пільков К.М., Мачульський Г.М.
3.3. 04.05.2020 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 24.06.2020, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 21.05.2020.
3.4. 22.06.2020 судом отримано відзив на касаційну скаргу, направлений відповідачем-2 на адресу суду 20.06.2020.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" на території України продовжено карантин до 22.06.2020.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Враховуючи вказані норми чинного законодавства строк на подачу відзиву на касаційну скаргу є продовженим в силу вищевказаного Закону, тому суд приймає поданий відповідачем-2 відзив.
3.5. В судове засідання з`явився прокурор, який просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення, прийняти нове, яким в повному обсязі задовольнити позовні вимоги. Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі Заступник прокурора Рівненської області просить прийняті у справі рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
4.2. Скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 20.02.2020 у справі №297/616/17 щодо сумісності заходу втручання держави в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить суд відмовити у її задоволенні з підстав помилковості доводів скаржника, а судові рішення залишити без змін, як законні та правомірні.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. Між Житлово-комунальним об`єднанням Нововолинської міської ради, в особі генерального директора ЖКО ОСОБА_3 (Орендодавець), та підприємцем Киричук Людмилою Володимирівною (Орендар) 18.08.2014 укладено договір оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нововолинська за № 109.
Відповідно до п.1.1 даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно, а саме нежитлове приміщення площею 51,6 кв.м., розміщене за адресою: м. Нововолинськ, 15-й м-н, 33 на першому поверсі будинку, що перебуває на балансі ЖКО, вартість якого визначена розрахунком експертної оцінки станом на 01.08.2014 і становить 68 022,24 грн.
Згідно з п.1.2 даного договору майно передається з метою здійснення підприємницької діяльності під склад.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада міста Нововолинська, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Згідно пункту 6.4 договору одним із прав Орендаря є переважне право на викуп об`єкта оренди у разі відсутності заборгованості з орендної плати.
Строк дії договору становить 2 роки 11 місяців, що діє з 18 серпня 2014 року по 17 липня 2017 року включно.
З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі орендованого майна від 18.08.2014 судами встановлено, що орендодавець - Житлово-комунальне об`єднання Нововолинської міської ради в особі генерального директора ОСОБА_3 за умовами договору №109 від 18.08.2014 передало, а орендар - підприємець Киричук Л.В. прийняла нежитлове приміщення площею 51,6 кв.м. за адресою: м . Нововолинськ, 15-й м-н, 33, в користування на умовах оренди.
5.2. Рішенням від 16.12.2013 за № 29/6 Нововолинська міська рада затвердила Програму забезпечення оформлення права власності та процесу приватизації об`єктів комунальної власності міста Нововолинська на 2014-2018.
Згідно розділу 3 метою програми є: захист майнових територіальної міста Нововолинська; забезпечення організації процесу приватизації майнових об`єктів комунальної власності міста Нововолинська 2014-2018.
5.3. В подальшому рішення Нововолинської міської ради від 24.02.2017 за № 14/11 внесено зміни в Додаток 1 Програми забезпечення права власності та процесу приватизації об`єктів комунальної власності міста Нововолинська на 2014-2018 роки. Зокрема, в п. 1 рішення визначено перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2017 році. Згідно додатку 1, у переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2017 році, під номером 6 вказано, що нежитлове приміщення площею 51,6 кв.м. за адресою: м. Нововолинськ, 15-й м-н, 33 підлягає приватизації шляхом його викупу орендарем.
5.4. Громадянка Киричук Л.В. 02.06.2017 звернулась до Нововолинської міської ради із заявою про приватизацію об`єкта малої приватизації, що перебуває на балансі ЖКО Нововолинської міської ради за № 273.
5.5. В подальшому 04.07.2017 між територіальною громадою міста Нововолинська Волинської області в особі Нововолинської міської ради Волинської області від імені якої діє перший заступник міського голови, секретар міської ради Сторонський Андрій Миронович (Продавець) та - Киричук Людмилою Володимирівною (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення багатоквартирного будинку.
Згідно п. 1.1 Договору, продавець продає, а покупець купує частинку вбудованого нежитлового приміщення багатоквартирного будинку "літер А-9", площею 51,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Нововолинськ, 15-й м-н, 33 - у відповідності з рішенням № 14/11 Нововолинської міської ради Волинської області від 24.02.217 року "Про внесення змін до Програми забезпечення оформлення права власності та процесу приватизації об`єктів комунальної власності міста Нововолинська на 2014-2018 роки" та рішенням № 17/17-1 Нововолинської міської ради Волинської області від 24.05.2017 "Про затвердження експертної оцінки майна, яке підлягає приватизації", та яке належить територіальній громаді міста Нововолинська Волинської області, в особі- Нововолинської міської ради Волинської області, право власності за якою зареєстровано 25.01.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 18702764 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1155210207107.
Пунктом 1.2 даного договору (в редакції зі змінами до нього від 18.07.2018), сторони визначили, що ринкова вартість предмету договору становить 210 000 грн. із врахуванням ПДВ - 35 000,00 грн. згідно висновку про вартість, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-експерт" (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 17187/14 від 14.11.2014 року) від 30.04.2017.
Згідно акту передачі проданого нерухомого майна від 05.07.2017 продавець Нововолинська міська рада передала, а покупець Киричук Л.В. прийняла частину вбудованого нежитлового приміщення багатоквартирного будинку, площею 51,6 кв.м., за адресою: м . Нововолинськ, 15-й м-н, 33.
5.6. З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 155508563 договір купівлі-продажу частини вбудованого нежитлового приміщення багатоквартирного будинку, загальною площею 51,6 кв.м., зареєстрований 04.07.2017 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35981476 від 04.07.2017.
6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Місцевий суд відмовив у позові за наслідками спливу позовної давності за заявленими вимогами.
6.2. Апеляційна інстанція, визнавши такі висновки місцевого суду помилковими, підтримала відмову у позові з огляду на прецеденту практику Європейського суду з прав людини, вказавши, що прокурором не доведено суспільної значимості та об`єктивної необхідності для надання державі мотивів втручання в право на мирне володіння майном пропорційно визначеним цілям.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент подання касаційної скарги (далі ГПК):
1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
7.2. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній із 08.02.2020), у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
7.3. Відкриваючи касаційне провадження, суд касаційної інстанції виходив, зокрема із того, що скаржник обґрунтував наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених наведеним пунктом частини 2 статті 287 ГПК, і таке обґрунтування полягало у неврахуванні судом апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 05.02.2020 у справі №297/616/17 щодо сумісності заходу втручання держави в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
7.4. Дослідивши доводи касаційної скарги та заперечень на неї колегія суддів касаційного суду приймає до уваги таке.
7.5. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Перший протокол ратифікований Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.
При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
7.6. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.