ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/1480/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта В.О.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 (суддя - Ейвазова А.Р.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 (головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп"
до Громадської організації Садівницьке товариство "Економіст"
про усунення перешкод у користуванні майном,
За участю представників сторін:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" (далі - ТОВ "Регіон Сервіс Груп") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Громадської організації Садівницьке товариство "Економіст" (далі - ГО СТ "Економіст") та просило:
- зобов`язати ГО "Садівницьке товариство "Економіст" усунути перешкоди ТОВ "Регіон Сервіс Груп" у користуванні земельними ділянками шляхом надання безперешкодного доступу по території ГО СТ "Економіст" до земельних ділянок, які належать товариству, з кадастровими номерами 3220882600:04:006:0518, 3220882600:04:006:0520, 3220882600:04:006:0519, 3220882600:04:004:0211 (у позові допущена описка у останніх цифрах кадастрового номеру відповідної земельної ділянки, про що повідомив представник позивача у підготовчому засіданні), 3220882600:04:006:0514 та земель загального користування за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с/рада Гнідинська;
- демонтувати залізні розсувні ворота, встановлені навпроти безхазяйної бетонної дороги, та бетонну огорожу.
1.2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем його права користування як законного власника відповідних земельних ділянок. Так, позивач вказує на те, що 16.06.2018 його не було допущено до вказаних земельних ділянок, які належать йому на праві приватної власності, а проїзд до вказаних земельних ділянок перекрито воротами.
1.3. Відповідач у задоволенні заявлених вимог просив відмовити з огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що земельні ділянки позивача знаходяться на території відповідача або межують з цією територією; фактично шляхом накладення на Публічну кадастрову карту встановлено, що земельні ділянки відповідача накладаються на земельні ділянки, що є приватною власністю і належать членам ГО "СТ "Економіст", а земельна ділянка 3220882600:04:006:0519 виділена для будівництва дитячого майданчика; земельна ділянка з кадастровим 3220882600:04:004:2011 відсутня на Публічній кадастровій карті; земельна ділянка, яка виділена ГО "СТ "Економіст" відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №000331, має цільове призначення для розміщення колективних садів, а позивачем придбана земельна ділянка для сільськогосподарської діяльності; надана ГО "СТ "Економіст" земельна ділянка розподілена на 187 земельних ділянок між членами та знаходиться під охороною шляхом встановлення бетонного забору та металевих воріт, що є власністю ГО "СТ "Економіст".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 27.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020, відмовлено повністю у задоволенні позову.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 26.02.2020 (згідно з відміткою на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 у справі № 911/1480/18.
3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2020 у справі № 911/1480/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
3.3. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 911/1480/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" залишено без руху до 20.04.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційна скарги була оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3.4. 02.04.2020 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду з заявою про усунення недоліків у справі №911/1480/18 з визначенням передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави.
3.5. 27.04.2020 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 24.06.2020, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 21.05.2020.
3.6. 19.06.2020 судом отримано клопотання від позивача, направлене на адресу суду 18.06.2020, про відкладення розгляду справи до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 Постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20.05.2020 за № 392 було по суті послаблено карантин та протиепідемічні заходи.
На виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 № 169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.
Таким чином, скаржник не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
При цьому суд приймає до уваги також те, що з заявою про відкладення розгляду справи звернувся скаржник, позиція якого у справі наведена у касаційній скарзі та в заяві про усунення недоліків на касаційну скаргу, а участь сторін у судовому засіданні для учасників справи ухвалою суду від 27.04.2020 визнано не обов`язковою.
За таких обставин, враховуючи те, що місцезнаходженням позивача є місто Київ, транспортний зв`язок у якому на час проведення засідання відновлено, можливість використання представником скаржника індивідуальних засобів захисту, технічну можливість за бажанням сторін здійснювати проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв`язку з використанням власних технічних засобів, колегія суддів вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, при тому, що вказане клопотання не містить жодних доводів, мотивів та доказів на їх підтвердження.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі позивач просить прийняті у справі рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
4.2. Скаржник посилається на те, що з огляду на приписи пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України Верховним Судом не сформовано правового висновку щодо питання застосування необхідної норми у правовідносинах, що склалися між сторонами у справі.
4.3. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що, внаслідок ухвалення незаконних рішень у даній справі, судами 1 та 2 інстанції буди порушені норми матеріального права, а саме ст.ст.15, 16, 317, 319, 391 ЦК України, норми процесуального права, а саме ст.ст.74, 99,123-125, 102,127 ГПК України.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій-люкс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" (покупець) 15.06.2018 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, які посвідчені нотаріально.
Згідно вказаних договорів, об`єктами купівлі-продажу є земельні ділянки на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровими номерами:
- 3220882600:04:006:0514, площею 0,5089га;
- 3220882600:04:004:0211, площею 0,1000га;
- 3220882600:04:006:0518, площею 0,0474га;
- 3220882600:04:006:0519, площею 0,1000га;
- 3220882600:04:006:0520, площею 0,1417га.
5.2. Право власності на відповідні земельні ділянки 15.06.2018 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, отже встановлено, що позивач є власником вищевказаних земельних ділянок з моменту реєстрації права власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
5.3. У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач перешкоджає у користуванні відповідним майном - не надає доступу до відповідних земельних ділянок, оскільки дорога, яка проходить до належних товариству земельних ділянок, перекрита громадською організацією Садівницьке товариство "Економіст" залізними розсувними воротами і парканом.
На підтвердження вищевказаних обставин, позивач надав акт № 16/06-18 від 16.06.2018, до якого долучено матеріали фотозйомки, складений директором та представником товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп", у якому зазначено про наявність перешкод - паркану та залізних розсувних воріт.
6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Судові рішення про відмову у позові мотивовані тим, що обставини знаходження земельних ділянок позивача на території, яку обгородив відповідач, не доведені, отже не доведено факту порушення права позивача на користування земельними ділянками, які останній набув у власність.
7.1. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент подання касаційної скарги (далі ГПК):
1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
7.2. Як вбачається з матеріалів справи, касаційну скаргу з урахуванням заяви про усунення її недоліків подано з підстав, передбачених п.3 ч.2 ст.287 ГПК України.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній із 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
7.3. Отже, відкриваючи касаційне провадження, суд касаційної інстанції виходив, зокрема із того, що скаржник посилався на приписи пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом не сформовано правового висновку щодо питання застосування необхідної норми у правовідносинах, що склалися між сторонами у справі.
При цьому, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що, внаслідок ухвалення незаконних рішень у даній справі, судами 1 та 2 інстанції були порушені норми матеріального права, а саме ст.ст.15, 16, 317, 319, 391 ЦК України, норми процесуального права, а саме ст.ст.74, 99,123-125, 102,127 ГПК України.
7.4. Дослідивши доводи касаційної скарги та заперечень на неї колегія суддів касаційного суду приймає до уваги таке.
7.5. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Отже, як вірно визначились суди, дослідження наявності факту порушеного права або охоронюваного законом інтересу входить до предмету доказування у будь-який господарській справі.
7.6. Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Як вбачається із приписів ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
7.7. Предметом даного судового розгляду є вимога позивача про усунення перешкод у здійсненні ним правомочностей власника, а саме права користуватись відповідними земельними ділянками, які, на думку, позивача, чинить відповідач шляхом не надання доступу до відповідних земельних ділянок, оскільки дорога, яка проходить до належних товариству земельних ділянок, перекрита громадською організацією Садівницьке товариство "Економіст" залізними розсувними воротами і парканом.
7.8. За змістом статті 391 ЦК України, покладеної позивачем в основу позову, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, позивач як власник відповідного майна - зазначених земельних ділянок має права вимагати усунення перешкод у користуванні таким майном, якщо такі перешкоди вчиняються певними особами.
При цьому, суд повинен установити: чи були порушені права цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
7.9. Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суди виходили з того, що відповідачем надано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000331 від 10.12.2001, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 412, який підтверджує факт встановлення паркану та залізних розсувних воріт та вказує, що вони встановлені у межах земельної ділянки, яка надана у постійне користування.
Згідно із вищезазначеним актом, громадській організації Садівницьке товариство "Економіст" надано у постійне користування земельну ділянку площею 23,3531 га для розміщення колективних садів на підставі рішення Гнідинської сільської ради народних депутатів від 27.09.2001 № 77.
Із статуту громадської організації Садівницьке товариство "Економіст", остання здійснює свою діяльність на земельній ділянці 23,35 га, кількість ділянок 187, що виділена їй Гнідинською сільською радою Бориспільського району Київської області на підставі рішення № 77 від 27.09.2001.
Разом з тим, як встановлено судами, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що земельні ділянки знаходяться саме у межах, огороджених відповідачем парканом та воротами.
Також у даній справі ухвалою суду від 19.10.2018 призначено судову земельно-технічну експертизу.
Проте, судова експертиза не проведена, оскільки позивачем не здійснено її оплату, хоча такий обов`язок покладався саме на відповідну особу.
7.10. Скаржник, зокрема, зазначає, що судами попередній інстанцій взагалі не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки наданим позивачем документам, в т.ч. і витягам з Публічної кадастрової карти, а також тому, що у поданому відзиві відповідач, зокрема, зазначив, що при накладенні земельних ділянок позивача на Публічну кадастрову карту відповідачем встановлено, що вони накладаються на межі земельних ділянок членів товариства - фізичних осіб, а отже суд не надав належної правової оцінки тому, що відповідач цим самим визнав те, що земельні ділянки позивача знаходяться на території відповідача, яку він огородив парканом і встановив ворота, організував охорону, яка не допустила представників позивача до належних позивачу земельних ділянок, чим перешкоджає позивачу у здійсненні його прав власника.
При цьому, скаржник вважає, що необхідності у призначенні експертизи не було, оскільки наданих сторонами доказів було достатньо для прийняття рішення по даній справі.
7.11. Дослідивши доводи касаційної скарги касаційний суд відмічає таке.
Відповідно до ст.ст.73, 76-79 ГПК в редакції станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.