П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/623/19
Провадження № 11-22заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 грудня 2019 року (суддя Желєзний І. В.),
У С Т А Н О В И Л А :
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС), у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення ВККС від 06 березня 2019 року № 450/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Рибачука А. І.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 02 серпня 2018 року рішенням ВККС № 185/зп-18 оголошено конкурс на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. Рішенням ВККС від 06 березня 2019 року № 450/вс-19 у межах цього конкурсу визначено результати кваліфікаційного оцінювання Рибачука А. І., відповідно до яких останній визнаний таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду. На думку позивача, процедура проведення відповідачем оцінювання у межах вказаного конкурсу та виставлення рейтингових балів проведені з порушенням Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а тому оскаржуване рішення ВККС підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою
від 27 грудня 2019 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
4. Судове рішення мотивовано тим, що оскаржуване рішення є індивідуально-правовим актом та своїми приписами породжує права та обов`язки для конкретної особи, на яку спрямована його дія. Право на оскарження рішень (актів індивідуальної дії) ВККС, що приймаються за результатами кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), має лише суддя, якого це рішення стосується, у порядку, передбаченому КАС. Водночас інші особи відповідно до вимог законодавства позбавлені права оскаржувати відповідні рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, оскільки такі рішення не мають безпосереднього впливу на права, свободи та інтереси цих осіб та не порушують їх. Позивач не є учасником спірних правовідносин та не є особою, щодо якої прийнято такий акт, відтак, між позивачем і ВККС відсутній публічно-правовий спір щодо рішення, яке оскаржується.
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі та у відзиві на неї
5. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 грудня 2019 року та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
6. Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції з приводу того, що оскаржуване рішення не порушує його прав, зокрема, зазначає, що відповідачем унаслідок прийняття оскаржуваного рішення порушене право позивача на судовий захист судом, створеним на підставі закону, оскільки у справі № 9901/575/19 за позовом ОСОБА_1 приймає участь суддя Рибачук А. І.
7. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Рух апеляційної скарги
8. Ухвалою від 21 січня 2020 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 грудня 2019 року та витребувала із цього суду матеріали справи № 9901/623/19.
9. Ухвалою від 11 лютого 2020 року цю справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
10. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
11. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
12. Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
13. Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
15. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
16. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС).
17. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року
№ 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
18. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.