ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/45/20
Провадження № 11-154заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2020 року (судді Хохуляк В. В., Блажівська Н. Є., Васильєва І. А., Пасічник С. С., Юрченко В. П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до ВРП, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 28 листопада 2017 року № 3822/2/15-17 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" (далі - рішення ВРП).
В адміністративному позові, крім іншого, ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку звернення до суду. Позивач зазначає, що йому з відкритих джерел стало відомо, що ВРП начебто його було звільнено з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва. Про існування оскаржуваного рішення ОСОБА_1 дізнався 13 січня 2020 року, коли це рішення отримав його представник.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, дійшовши висновку, що вказані позивачем у заяві причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом є неповажними, ухвалою від 21 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення залишив без руху та надав строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
24 березня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшла заява ОСОБА_1, від імені якого діє представник Сідей Олена Валеріївна, про усунення недоліків позовної заяви, у якій він просить поновити строк звернення до адміністративного суду.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення з позовом до адміністративного суду позивач вказує, що 16 серпня 2016 року його оголошено в розшук у зв`язку із звинуваченням у вимаганні для себе неправомірної вигоди. Усвідомлюючи, що слідство здійснюється з грубим порушенням Кримінального кодексу України та через політичні мотиви, ОСОБА_1 був змушений шукати політичного притулку на території сусідніх держав. 28 лютого 2017 року він звернувся до Президента Молдови із заявою про надання політичного притулку. Наразі в Республіці Молдова тривають судові процеси щодо оскарження відмови Президента Молдови в наданні позивачу політичного притулку та розгляду клопотань про екстрадицію. З 1 березня по 31 вересня 2017 року ОСОБА_1 перебував під арештом у слідчому ізоляторі м. Кишинева, а потім під домашнім арештом. У зв`язку з погіршенням здоров`я позивач проходив лікування.
За таких обставин ОСОБА_1 об`єктивно не знав та не міг знати про його звільнення, а лише з урахуванням того, що він довгий час перебував за межами України припускав, що може бути звільнений з посади судді.
Для підтвердження чи спростування інформації про звільнення з посади ОСОБА_1 через свого представника звернувся до ВРП із запитом про видачу копій відповідних рішень та ознайомлення з матеріалами справи. Листом від 9 січня 2020 року ВРП повідомила представнику позивача про можливість ознайомлення з матеріалами справи про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, а також надіслала копію рішення ВРП від 28 листопада 2017 року № 3822/2/15-17 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України". Цей лист представник позивача отримав 13 січня 2020 року.
За таких обставин, не отримавши до 13 січня 2020 року повідомлення про розгляд ВРП справи про його звільнення з посади та відповідного рішення ВРП, ОСОБА_1 не мав можливості своєчасно звернутись до суду із цим позовом.
Оскільки ОСОБА_1 пропустив місячний строк для подання позову, а причини, через які цей строк було пропущено, визнані судом неповажними, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 квітня 2020 року позовну заяву повернув позивачу на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
За висновками цього суду, повідомлені позивачем обставини не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду та поновлення такого строку. Зокрема, позивач не обґрунтував причин тривалого очікування з дня невиходу на роботу до моменту настання наслідків таких дій, не вказав про об`єктивну неможливість дізнатись про наявність оскаржуваного рішення з урахуванням оприлюднення його тексту та розміщення у вільному доступі на вебсайті ВРП, не вчинив жодних дій з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження акта, що могло б засвідчити про його намір відновити свої порушені права. Позивач не міг не усвідомлювати, що вчинені ним дії щодо відсутності на роботі призведуть до правових наслідків, які у свою чергу можуть порушити права та законні інтереси останнього.
28 квітня 2020 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Сідей О. В., подав апеляційну скаргу на згадану вище ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2020 року. Просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, зокрема статей 39, 122, 123 КАС та неправильно застосував положення статті 35 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ).
Так, позивач стверджує та наводить доводи про те, що не пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки про існування рішення ВРП дізнався лише 13 січня 2020 року. На момент розгляду дисциплінарної справи щодо нього перебував поза межами України та не отримувати кореспонденцію. Однак ВРП, на його думку, не вжила необхідних заходів для повідомлення про розгляд дисциплінарної справи щодо нього та ухвалення рішення про його звільнення з посади судді.
У зв`язку з перебуванням позивача за межами України під арештом, погіршенням стану здоров`я та проведенням хірургічної операції він об`єктивно не знав і не міг знати про відкриття щодо нього дисциплінарної справи та ухвалення рішення про його звільнення. Стверджує, що на вебсайті ВРП не розміщено оскаржуваного рішення ВРП.
Щодо неправильного застосував положення статті 35 Закону № 1798-VІІІ ОСОБА_1 зазначає, що вказана норма є несправедливою по відношенню до осіб, які не могли з незалежних від їх волі причин знати про існування дисциплінарних проваджень щодо їх звільнення та не відповідає усталеним принципам Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в контексті права на справедливий суд.
У відзиві на апеляційну скаргу ВРП просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідач наводить доводи щодо відсутності підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на подання до суду адміністративного позову.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 4 травня 2020 року відкрила апеляційне провадження в цій справі та призначила її до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі й у відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 призначений на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва, а Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 2008 року № 260-VI обраний суддею Дніпровського районного суду міста Києва безстроково.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17 суддю Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення його з посади судді.
За висновками Третьої Дисциплінарної палати ВРП, суддя ОСОБА_1 безпідставно відсутній на роботі протягом тривалого часу, свідомо нехтує обов`язками та порушує присягу судді, і така поведінка є умисною, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів"), є несумісною зі статусом судді в розумінні частин восьмої та дев`ятої статті 109 цього Закону та пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
ВРП, розглянувши подання Третьої Дисциплінарної палати, 28 листопада 2017 року ухвалила рішення № 3822/0/15-17 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Не погодившись із прийнятим ВРП рішенням, позивач скористався своїм правом та оскаржив його до суду. Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи і дійшла таких висновків.
Частиною першою статті 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя цієї статті КАС).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС).