Постанова
іменем України
23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 171/8/17
провадження № 51-3945 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Бурчака П.І. на вирок Дніпровського апеляційного суду від 5 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040410001244, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки і покладено на нього передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 цього Кодексу обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Дніпровський апеляційний суд скасував вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання та ухвалив 4 квітня 2017 року новий вирок, яким ОСОБА_1 визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1
ст. 187 КК, і призначив покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 29 грудня 2016 року по 30 січня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Постановою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року вирок апеляційного суду від 4 квітня 2017 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Дніпровський апеляційний суд скасував вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання та ухвалив 5 листопада 2019 року новий вирок, яким ОСОБА_1 визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1
ст. 187 КК, і призначив покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 29 грудня 2016 року по 30 січня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та з 28 серпня 2019 року по 1 жовтня 2019 року включно з розрахунку один день відбутого покарання за один день позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 9 листопада 2015 року приблизно о 20 годині 30 хвилин неподалік будинку АДРЕСА_2 по вул. Вокзальній у місті Апостолове Дніпропетровської області з метою незаконного заволодіння чужим майном вчинив напад на ОСОБА_2, нанісши їй один удар рукою в підборіддя, заподіявши середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалого розладу здоров`я, після чого зірвав з плеча потерпілої сумку та з місця вчинення злочину зник, заподіявши потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 2400 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Бурчак П.І., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання з реальним його відбуванням. Вважає, що апеляційний суд, скасувавши вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, призначив йому надто суворе покарання, при цьому не в повній мірі врахував обставин, що пом`якшують покарання. А саме того, що ОСОБА_1 має на утриманні трьох дітей і жінку, яка знаходиться в декретній відпустці, наявність у нього захворювання у вигляді бронхіальної астми середньої тяжкості, в зв`язку з чим ОСОБА_1 потребує постійного амбулаторного та стаціонарного лікування. Також вказує, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги ті обставини, які впливають на кваліфікацію дій засудженого, а відтак вони не могли бути враховані при призначенні йому покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кузнецов С.М. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Кузнецова С.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, та кваліфікація його дій захисником у касаційній скарзі не оспорюються і не заперечуються.
У касаційній скарзі захисник вказує на неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність унаслідок незастосування ст. 75 КК і вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання з реальним його відбуванням є таким, що не відповідає даним про його особу внаслідок суворості.
Статтями 50і 65 КК передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.