Постанова
іменем України
23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 658/8/16
провадження № 51-4259км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Рибачук Г.А.,
засудженого ОСОБА_1,
а також в режимі відеоконференції:
захисника Діяментовича Д.Г.,
потерпілого -
Каховської міської ради в особі Дяченка А.А.,
представника потерпілого адвоката Яковенка С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області
від 1 квітня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014230190002348, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 1 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 367 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк два роки та штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 30 липня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено у частині призначення покарання. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 367 КК у виді позбавлення волі на строк два роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк два роки та штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн, в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, обіймаючи згідно з розпорядження голови Каховської міської ради від 3 грудня 2013 року № 305-к посаду начальника відділу освіти Каховської міської ради (м. Каховка, вул. Луначарського, 6-А), будучи службовою особою, на яку покладено обов`язки з виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, зокрема відповідальність за раціональне використання бюджетних коштів, в порушення ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, ч.ч. 1, 3, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 4.1. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 березня 2012 року № 309, п.п. 2.1, 2.4-2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, 15 квітня 2014 року в робочий час на робочому місці, неналежно виконуючи свої службові обов`язки начальника відділу освіти та розпорядника бюджетних коштів, через несумлінне ставлення до них, без укладення відповідних угод на поставку продуктів харчування в навчальні заклади, підпорядковані відділу освіти Каховської міської ради, з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 на 2014 рік та без обов`язкового документального підтвердження проведення господарської операції (постачання - приймання продуктів харчування відділу освіти) як розпорядник бюджетних коштів підписав платіжне доручення
від 15 квітня 2014 року № 228 про перерахування бюджетних коштів фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 за фактично не отриманий товар: сир кисломолочний в кількості 2 000 кг та масло вершкове в кількості 1 168,347 кг, загальною вартістю 175 363,15 грн.
На підставі цього управлінням Державної казначейської служби України у Каховському районі 25 квітня 2014 року було здійснене перерахування грошових коштів в сумі 175 363,15 грн на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 .
Внаслідок службової недбалості ОСОБА_1 місцевий бюджет територіальної громади м. Каховки втратив бюджетні кошти в сумі 175 363,15 грн, що є матеріальною шкодою, заподіяною Каховській міській раді, яка в двісті п`ятдесят та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що спричинило тяжкі наслідки.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати і закрити кримінальне провадження. Вважає необґрунтованими висновки судів про наявність у його діях службового недбальства та наводить відповідні мотиви. Серед іншого засуджений посилається на те, що договір відповідального зберігання від 30 грудня 2013 року підтверджує факт наявності продуктів харчування в кількості та за ціною, передбачених в акті прийому-передачі продуктів харчування, які було поставлено до відділу освіти та передано на зберігання ФОП ОСОБА_3 . Вказує на неповноту судового розгляду та порушення права на захист. Мотивує тим, що суд не допитав свідка ОСОБА_4, показання якої, на його думку, мають істотне значення для розгляду кримінального провадження. Крім того, посилається на порушення вимог ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та проведення деяких судових засідань без представника потерпілого. Вказує на те, що всупереч вимогам ст. 23, ч. 3 ст. 404 КПК апеляційним судом не було досліджено повторно обставин справи, в тому числі письмові докази, здійснено апеляційний розгляд формально. Зазначає, що невизнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не може бути перешкодою в реалізації його права на звільнення від кримінально відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності.
Від потерпілого в особі Каховського міського голови Дяченка А.А. надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому він просить судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Рибачук Г.А. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила судові рішення залишити без зміни.
Потерпілий та його представник заперечували щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Рибачук Г.А., засудженого ОСОБА_1 та захисника Діяментовича Д.Г., які просили касаційну скаргу задовольнити, потерпілого - Каховської міської ради в особі її голови Дяченка А.А., представника потерпілого - адвоката Яковенка С.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
У суді обвинувачений ОСОБА_1 вину в службовому недбальстві, що спричинило тяжкі наслідки, не визнав, вказував, що підписання ним платіжного доручення, на підставі якого бюджетні кошти перераховувалися ФОП ОСОБА_3, було здійснено в межах службових повноважень та в порядку, передбаченому законом.
Зазначені доводи обвинуваченого суд всебічно та повно перевірив, при цьому безпосередньо дослідив надані обвинуваченим копії договору відповідального зберігання від 30 грудня 2013 року та акту прийому-передачі до вказаного договору, які, на його думку, підтверджували факт наявності продуктів харчування, що поступили до відділу освіти від ФОП ОСОБА_3, та були передані останньому на відповідальне зберігання.
Оцінивши кожен доказ сторін обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_1, будучи службовою особою, в порушення ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, ч.ч. 1, 3, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 4.1. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 2 березня 2012 року № 309, п.п. 2.1, 2.4-2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, не впевнившись у наявності договору та документального підтвердження поставки продукції прийняв рішення (підписавши платіжне доручення від 15 квітня 2014 року № 228) про оплату такої продукції.
Зокрема, на обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину суд у вироку зазначив показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про те, що в грудні 2013 року начальником відділу освіти ОСОБА_1 було прийнято рішення про закупівлю в постачальника - ФОП ОСОБА_3 молока та сиру сичужного на суму 20 % від суми, визначеної договором на 2013 рік, до укладення договору про їх закупівлю на 2014 рік. Оскільки молоко та сир кисломолочний є продукцією, що швидко псується, ФОП ОСОБА_3 було надано право користуватися нею, але з умовою забезпечити її поставку до закладів освіти за першою вимогою. В 2014 році кошти були перераховані постачальнику, однак продукція до шкіл та дошкільних закладів міста ФОП ОСОБА_3 не постачалася.