Постанова
30 червня 2020 року
м. Київ
провадження № 51-2964ск19
Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду Єремейчук С. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2019 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 05 травня 2020 року,
в с т а н о в и в:
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаних судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року(далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати положенням ст. 350 цього Кодексу.
Проте наведених вимог процесуального закону ОСОБА_1 не дотримано.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 рокув касаційній скарзі зазначається назва суду, якому адресується скарга.
Однак, ОСОБА_1 направляючи до суду свою касаційну скаргу, вказав, що скарга подається до Верховного Суду України, що не відповідає вимогам закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, згідно якого судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Як визначено п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 рокукасаційна скарга повинна містити вказівку на те, в чому полягає незаконність судового рішення та доводи на її обґрунтування.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).
В порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в скарзі не обґрунтовано належним чином, в чому саме полягає незаконність судових рішень, а саме не конкретизовано допущеного судами першої та апеляційної інстанцій істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, з огляду на положення ст. 370 КПК 1960 року.
Також, відповідно до ч. 5 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року прохання у касаційній скарзі має бути викладено з урахуванням вимог ст. 396 КПК 1960 року, тобто таким чином, щоб суд касаційної інстанції міг прийняти одне із рішень відповідно до вказаної норми Закону.
Частиною 1 ст. 396 КПК 1960 року передбачено, що у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне із таких рішень: залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; змінює вирок, постанову чи ухвалу. Проте, зазначені в касаційній скарзі вимоги ОСОБА_1 не узгоджується з вищезазначеними положеннями Закону.