Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 495/2522/16-ц
провадження № 61-40793 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяна Юріївна,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року у складі судді Боярського О.О. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2018 року у складі суддів Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,-
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання удаваним договору дарування Ѕ частини будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1, від 28 січня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнання договору дарування Ѕ частини будівель і споруд по АДРЕСА_1 від 28 січня 2011 року є договором купівлі-продажу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 1993 року.
В період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1, між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав в дар від ОСОБА_4 Ѕ частини будівель і споруд по АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 1 324 м2, яка не передана у приватну власність.
ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти, а ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 Ѕ частину нерухомого майна.
Вказала на те, що договір дарування є удаваним, оскільки він був вчинений для приховання іншого правочину, а саме: договору купівлі- продажу Ѕ частини будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Також зазначила, що під час укладення договору дарування майно передається дарувальником обдарованому безоплатно, а у даному випадку обдарований сплатив вартість нерухомого майна, частина яких належала позивачці.
У зв`язку із викладеним просила суд визнати недійсним договір дарування Ѕ частини будівель та споруд по АДРЕСА_1 від 28 січня 2011 року; встановити, що договір дарування Ѕ частини будівель і споруд по АДРЕСА_1 від 28 січня 2011 року є договором купівлі-продажу; визнати Ѕ частину будівель і споруд по АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на 1/4 частину будівель і споруд по АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 1 324 м2, яка не передана у приватну власність; виділити їй Ѕ частину автомобіля "FIAT DOBLO" 2012 року випуску державний № НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 20.11.2013 року.
18 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 і просив в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на: Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 ; Ѕ частину квартири у АДРЕСА_3 і визнати грошові зобов`язання за договором відновлювальної кредитної лінії від 12 грудня 2006 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством (Далі - ПАТ) "Державний ощадний банк України" в сумі 4 904,96 доларів США та грошові зобов`язання за договором позики від 6 травня 2011 року, укладеним між ним, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на суму 80 000 доларів США, солідарним борговим зобов`язанням ОСОБА_2 й ОСОБА_1 і розподілити їх по Ѕ частині за кожним із них.
В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_2 посилався на те, що в період шлюбу вони придбали квартиру по АДРЕСА_4, а також квартиру у м. Ровеньки Луганської області. Крім того, для потреб сім`ї були укладені договори позики та кредитний договір.
Посилався на те, що, оскільки договори, укладені одним із подружжя в інтересах сім`ї вони створють обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використано в інтересах сім`ї, боргові зобов`язання перед позикодавцями і Банком вони з відповідачем повинні нести спільно.
Також зазначив, що в період шлюбу придбане нерухоме майно, яке підлягає поділу у рівних частках, автомобіль "FIAT DOBLO" придбано у листопаді 2013 року за власні кошти під час фактичного припинення шлюбних відносин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Виділено ОСОБА_1 Ѕ частку автомобілю "FIAT DOBLO" 2012 року випуску реєстраційний державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 20.11.2013 року
В задоволенні інших позовних вимогах відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано грошові зобов`язання за договором відновлювальної кредитної лінії № 1077-ни від 12 грудня 2006 року, укладеним з ПАТ "Державний ощадний банк України" в сумі 4 904,96 доларів США та грошові зобов`язання за договором позики від 6 травня 2011 року, укладеним з ОСОБА_7 і ОСОБА_6 в сумі 80 000 доларів США, солідарним борговим зобов`язанням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та розподілено їх по Ѕ частині за кожним з них.
В задоволенні інших вимогах зустрічного позову відмовлено.
Задовольняючи первісні позовні вимоги в частині виділу ОСОБА_1 Ѕ частину автомобіля "FIAT DOBLO" 2012 року випуску державний № НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене майно є спільною сумісною власністю., оскільки придбане під час шлюбу.
Відмовляючи у частині позовних вимог про визнання договору дарування нерухомого майна удаваним і визнання факту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 зазначені вимоги належними та допустимими доказами не підтверджені, зокрема договорами у простій письмовій формі від 20 квітня 2010 року між ОСОБА_8, директором будівельно-виробничої фірми "Дністер" та ОСОБА_2, які не підтверджують взаємозв`язок між договором купівлі-продажу від 20 квітня 2010 року та договором дарування від 28 січня 2012 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на 1/4 частину будівель і споруд по АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 1 324 м2 суд першої інстанції виходив з того, що шляхом укладання в договорів дарування, по Ѕ частині по кожному договору, ОСОБА_2 став власником цілої частки будівель та споруд АДРЕСА_5 .
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги в частині визнання грошових зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії від 12 грудня 2006 року, укладеним з ПАТ "Державний ощадний банк України" в сумі 4 904,96 доларів США та грошових зобов`язань за договором позики від 6 травня 2011 року, укладеним між ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на суму 80 000 доларів США, солідарним борговим зобов`язанням ОСОБА_2 й ОСОБА_1 і розподіл по Ѕ частині за кожним із них, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти були взяті в період шлюбу та є спільним майном, на яке дружина та чоловік мають рівні права.
Відмовляючи у задоволенні решти вимог зустрічного позову, в частині визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 та Ѕ частину квартири у АДРЕСА_3 суд першої інстанції виходив з того, що зазначене майно не перебуває у власності сторін.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2018 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 про поділ автомобіля скасовано та ухвалено нове судове рішення в цій частині наступного змісту.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля "FIAT DOBLO" 2012 року випуску державний № НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 20 листопада 2013 року.
Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 апеляційний суд виходив з того, що автомобіль є неподільною річчю, жоден із подружжя не вчинив дій, передбачених законом щодо попереднього внесення грошової суми на депозитний рахунок суду, автомобіль, як неподільна річ не може бути реально поділений між колишнім подружжя відповідно до їх часток
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 липня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2018 року у якій скаржник просив судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину автомобіля "FIAT DOBLO" 2012 року випуску державний № НОМЕР_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано з Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області справу № 495/2522/16-ц.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
24 липня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний автомобіль придбано за власні кошти ОСОБА_2, у зв`язку із чим не може бути спільною сумісною власністю подружжя.
Також зазначив, що апеляційний суд визнав право власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину автомобіля "FIAT DOBLO" 2012 року випуску державний № НОМЕР_1, хоча остання просила виділити їй Ѕ частину зазначеного автомобіля.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 16 жовтня 1993 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Ровеньківського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 505.
Від шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_9
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 травня 2016 року по справі № 495/859/16-ц шлюб між сторонам розірвано, рішення суду набрало чинності 24 травня 2016 року.