Постанова
Іменем України
22 червня 2020 року
м. Київ
справа № 308/4959/16-ц
провадження № 61-41123св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 березня 2017 рокув складі судді Шепетко І. О. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 11 червня 2018 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №KF 48459 від 11 квітня 2008 року укладений між ВАТ "Електрон Банк" та ОСОБА_2 (а.с. 2-7).
Свої вимоги мотивувала тим, що 11 квітня 2008 року між ВАТ "Електрон Банк" та ОСОБА_2 підписано кредитний договір № KF 48459, за яким банк зобовʼязався надати кредит в розмірі 40 000 дол. США з кінцевим строком погашення 08 квітня 2033 року зі сплатою 12 % річних.
Укладений сторонами кредитний договір (а.с. 8-12) визначений сторонами як споживчий кредит, а тому для нього встановлено особливий порядок укладення. При укладенні кредитного договору банк не виконав вимоги статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Постанови Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року "Про затвердження Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", не надав інформацію споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, яка б могла вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту. Зокрема не вказано правдиву інформацію про абсолютне значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов`язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту, не надано інформацію про недоліки та переваги різних форм кредитування, тощо.
Крім того, банком при укладенні кредитного договору не виконано вимоги Постанови правління НБУ "Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України", яка діяла на той момент, оскільки заява про видачу готівки не свідчить про виконання договору та факт видачі коштів, так як станом на момент підписання кредитного договору необхідно було видавати валютний кредит шляхом відкриття поточного валютного рахунку. Наявні документи можуть свідчити про те, що банк видав кредит в гривні, здійснив валютно-обмінну операцію та надав позичальнику валютні кошти, що однак не дає йому підстав для нарахування та стягнення коштів в доларах США.
При укладенні кредитного договору позичальник не був ознайомлений з усіма умовами кредитування, що пропонуються банком, в обсязі і в порядку, що передбачені Законом України "Про захист прав споживачів". Позивач був ознайомлений лише з тією інформацією, яка була фактично викладеною безпосередньо в змісті самого договору, який був розроблений відповідачем.
Всупереч вимогам статті Закону України "Про захист прав споживачів" належно не наведено детальний розпис сукупності вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобовʼязань споживача, у тому числі перелік і розмір інших фінансових зобовʼязань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору, тощо; кредитний договір та графік платежів не містить відомостей (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі погашення основного боргу, вартості сплати вартості всіх супутніх послуг, а також фінансових зобовʼязань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих правил; не визначено сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобовʼязань споживача, які повʼязані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також не зазначено її в процентному значені та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, розрахунок якої здійснюється з використання наведеної в Постанові Правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року формули; б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у процентах річних), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, повʼязані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.
Оскільки, вказані обов`язкові відомості не зазначені в кредитному договорі, і докази про те, що ці відомості були офіційно оприлюднені є відсутніми, то відсутні підстави вважати, що кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства України.
Крім того, встановлена банком умова кредитного договору, щодо обовʼязку сплати позичальником на користь банку комісії є такою, що суперечить вимогам частини 5 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", тобто є несправедливою, а сума комісії, сплаченої позивачем, є незаконно отриманою банком.
Крім того, умови договору є несправедливими, оскільки є істотний дисбаланс договірних прав та обовʼязків на шкоду споживача, так встановлено відповідальність позичальника у формі пені за кожен день прострочення та штрафу, але аналогічної відповідальності для банку договором не встановлено.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 01 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 11 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено (а.с. 129-133, 162-167).
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив із необґрунтованості позовних вимог, зокрема в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати спірний кредитний договір несправедливим, оскільки при його підписанні позивач погодилася із усіма його умовами без зауважень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 березня 2017 рокута постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 11 червня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
03 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
16 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшла витребовувана цивільна справа.
Згідно розпорядження від 14 квітня 2020 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи на підставі подання судді Мартєва С. Ю. зобов`язано призначити повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Сімоненко В. М., Мартєв С. Ю.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позичальник, як споживач, з вини банку, в порушення ним вимог статті 203 ЦК України, статей 11, 15 Закону України "Про захист прав споживачів" не був ознайомлений належно як перед, так і під час укладання кредитного договору зі всіма його умовами, які для нього мають суттєве значення та істотно могли вплинути на формування його волевиявлення і здійснення свідомого вибору, що є обставинами, які викривили його уявлення щодо дійсності істотних умов договору та унеможливили позичальнику реалізувати вільну можливість та змогу, надати дійсну оцінку положенням умов кредитування банку та наслідкам укладення такого кредитного договору.
За наведених обставин, позичальник не міг знати, що кредитний договір містить несправедливі умови, оскільки кредитор не повідомив позичальника про орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніхпослуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а висновки суду в цій частині є виключно припущенням. Банк такими діями фактично ввів позичальника в оману щодо реальної ціни кредиту та фінансової послуги, які мають бути виражені у вигляді реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної вартості кредиту, яку має сплатити позичальник на користь банку, погашаючи кредит у строки, визначені кредитним договором.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 квітня 2008 року ОСОБА_2 звернулася із заявою-анкетою про надання їй споживчого кредиту (а.с.60-61). 11 квітня 2008 року між ВАТ "Електрон Банк" і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № KF 48459 (а.с.8-12). Згідно з умовами цього договору Банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 40 000 доларів США строком на 25 років, а позичальник у свою чергу зобов`язався повернути Банку основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, що міститься в додатку №1 до кредитного договору і є його невід`ємною частиною, сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбачених кредитним договором. Кінцевий строк погашення кредиту не пізніше 08 квітня 2033 року. Проценти за користування кредитом були встановлені в розмірі 12 % річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється у розмірі 22 % річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 12 % річних. Кредит надавався для купівлі квартири. Отримання кредиту підтверджується заявою на видачу готівки №1449/74 від 11 квітня 2008 року. (а.с.19). Додатком №3 до заяви-анкети про надання споживчого кредиту було додано повідомлення про надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту (а.с.62). Також у матеріалах справи міститься додаток №2 до кредитного договору про розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту (а.с.63-64). Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.45) станом на 16 вересня 2014 року загальна заборгованість відповідача перед Банком склала 32 534,94 доларів США.
Указаний кредитний договір був підписаний позичальником, що не заперечується.
Того ж дня між Банком і позичальником було укладено іпотечний договір (а.с.13-18). Іпотекодавцем було передано в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно разом із усіма його приналежностями, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 45,6 м.кв., житловою площею 32,3 м.кв., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Іпотекодавець підписав указаний договір і заперечень щодо цього у сторін не має.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.