ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 203/4097/16
провадження № 61-37767св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2018 року, ухвалене у складі судді Єдаменка С. В., та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначило, що 14 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", і ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/43-7, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 99 000 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитом на строк до 13 лютого 2022 року.
Вказує, що відповідач зобов`язання з погашення кредиту не виконував належним чином, у зв`язку з чим банк набув право вимагати його дострокового повернення.
Станом на 13 червня 2016 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 193 434,89 доларів США (за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США складає 4 838 840,13 гривень), з яких: заборгованість за кредитом - 85 349,82 доларів США (за офіційно встановленим Національним банком України (далі - НБУ) курсом гривні до долара США складає 2 135 055,02 гривень); заборгованість за процентами - 66 236,71 доларів США (за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США складає 1 656 933,90 гривень); пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 21 260,48 доларів США (за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США складає 531 838,20 гривень); пеня за несвоєчасну сплату процентів - 20 587,89 доларів США (за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США складає 515 013,01 гривень).
За таких обставин ПАТ "Укрсоцбанк" просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/43-7 у розмірі 151 586,53 доларів США (за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США складає 4 375 605,82 гривень), з яких: заборгованість за кредитом - 85 349,82 доларів США і заборгованість за процентами - 66 236,71 доларів США.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 56 879,83 гривень у відшкодування судового збору.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_1 зобов`язань з повернення отриманого кредиту, що призвело до виникнення у нього заборгованості за тілом кредиту і процентами у зазначеному банком розмірі.
У стягненні пені, визначеної згідно з договором у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, суд відмовив, оскільки облікова ставка НБУ встановлюється лише у національній валюті, що унеможливлює її застосування до зобов`язань, визначених у іноземній валюті.
Доводи ОСОБА_1 про сплив позовної давності суд відхилив, так як встановив, що він до 2016 року включно періодично здійснював платежі у рахунок погашення заборгованості, що переривало перебіг позовної давності.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2018 року - без змін.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави 65 287,24 гривень у відшкодування судового збору.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про стягнення заборгованості за тілом кредиту і процентами, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Посилання ОСОБА_1 на автоматичну зміну строку виконання кредитного зобов`язання і виникнення у нього обов`язку достроково погасити усю заборгованість з 21 лютого 2009 року (пункт 4.4 кредитного договору), апеляційний суд вважав необґрунтованими, так як 11 листопада 2014 року сторони уклали додаткові угоди до кредитного договору, тобто визнали існування між ними кредитних правовідносин. Крім того, суд апеляційної інстанції також послався на сплату ОСОБА_1 платежів у рахунок погашення кредиту до травня 2016 року включно, що переривало перебіг позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 травня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що допущене ним у листопаді 2008 року порушення графіку погашення заборгованості призвело до зміни строку виконання кредитного зобов`язання у повному обсязі, який настав на дев`яностий календарний день (21 лютого 2009 року), тому ПАТ "Укрсоцбанк", подаючи цей позов у серпні 2016 року, пропустило встановлений законодавством трирічний строк звернення до суду за захистом порушеного права. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 2 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16, яка безпідставно не врахована судами попередніх інстанцій.
Вважає, що платежі, які періодично сплачувалися ним після 21 лютого 2009 року у розмірі, меншому ніж щомісячний платіж за договором, не мають правового значення, так як з цієї дати кредит підлягав поверненню однією сумою у повному обсязі, а не щомісячними платежами згідно з графіком погашення.
На думку заявника, такі платежі не свідчать про визнання усього боргу і не переривають перебіг позовної давності, оскільки згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 9 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16, вчинення боржником дій, що свідчать про визнання лише певної частини боргу (чи періодичного платежу), не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Вказує, що укладені із банком додаткові угоди від 28 червня 2008 року і 11 листопада 2014 року не мають правового значення для визначення кінцевого строку кредитування, так як жодною із них не змінено зміст пункту 4.4 договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/43-7.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2019 року ПАТ "Укрсоцбанк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому послалося на безпідставність її доводів. Зазначило, що відповідач до 10 травня 2016 року періодично здійснював платежі у рахунок погашення заборгованості, у зв`язку з чим перебіг позовної давності переривався через визнання боргу. Також про продовження дії договору свідчить укладення у 2014 році двох додаткових угод до нього.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і зупинено виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2018 року та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 травня 2018 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", і ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/43-7, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 99 000 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитом на строк до 13 лютого 2022 року.
28 червня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії та збільшили процентну ставку до 14% з 1 липня 2008 року.
11 листопада 2014 року між ПАТ "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 2 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким викладено цей договір та графік погашення кредитної заборгованості у новий редакції.
У цей же день ними укладено договір про внесення змін № 3, в якому узгоджено порядок зарахування сплачених позичальником коштів.
З розрахунку заборгованості суди встановили, що останній щомісячний платіж у повному обсязі ОСОБА_1 здійснив 21 листопада 2008 року. Наступні платежі позичальник здійснював нерегулярно і не у повному обсязі.
Пунктом 3.2.3 договору про надання відновлювальної кредитної лінії закріплено право кредитора вимагати негайного повернення кредиту, погашення нарахованих процентів та сплати можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5 відсотків суми кредиту.
Позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення кредитора про невиконання умов договору повернути в повному обсязі кредит і нараховані проценти з можливою неустойкою (пункт 3.3.11 договору про надання відновлювальної кредитної лінії).
15 червня 2016 року ПАТ "Укрсоцбанк" направив ОСОБА_1 вимогу щодо дострокового погашення протягом 30 днів з дати її отримання усієї заборгованості за кредитом у сумі 193 434,89 доларів США.
Вказану вимогу боржник не виконав.
Станом на 13 червня 2016 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 193 434,89 доларів США (за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США становить 4 838 840,13 гривень), з яких: заборгованість за кредитом - 85 349,82 доларів США (за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 2 135 055,02 гривень); заборгованість за процентами - 66 236,71 доларів США (за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 1 656 933,90 гривень); пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 21 260,48 доларів США (за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 531 838,20 гривень); пеня за несвоєчасну сплату процентів - 20 587,89 доларів США (за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 515 013,01 гривень).
31 серпня 2016 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося із цим позовом. ОСОБА_1 у ході розгляду справи у суді першої інстанції заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.