Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 686/23348/16-ц
провадження № 61-45083св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Хмельницька міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Хмельницької міської ради про визнання частково незаконним рішення міської ради, зобов`язання демонтувати будівлю за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, Хмельницької міської ради про визнання частково незаконним рішення міської ради, зобов`язання демонтувати будівлю.
Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до наказу по колгоспу ім. Щорса від 18 січня 1980 року № 5-а ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка площею 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і право власності на земельну ділянку не зареєструвала. Вони є спадкоємцями ОСОБА_4 і співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 .
При обмірі земельної ділянки виявилось, що її площа не 0,16 га, а 0,1403 га. Площа земельної ділянки зменшилася внаслідок протиправних дій ОСОБА_3, який самовільно захопив частину належної їм земельної ділянки. Відповідач розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, яка закріплена за його будинковолодінням АДРЕСА_2 . Рішенням сесії Хмельницької міської ради від 18 травня 2016 року № 52 ОСОБА_3 незаконно передано у власність земельну ділянку площею 0,1 га, оскільки вони як суміжні землекористувачі не погоджували межі. Підпис на документі про погодження меж є підробленим.
Крім того, відповідач без відповідного дозволу, у тому числі на частині захопленої земельної ділянки, поблизу їх будинку побудував споруду, на даху якої відсутня система водовідведення, у результаті чого їх будинок зазнає значних пошкоджень у вигляді підмивання фундаменту.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд: визнати незаконним пункт 3 додатку 5 до рішення сесії Хмельницької міської ради від 18 травня 2016 року № 52 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам, внесення змін та втрату чинності", зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати незаконно побудовану будівлю по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року у складі судді Продана Б. Г.позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Визнано незаконним пункт 3 додатку 5 до рішення сесії Хмельницької міської ради від 18 травня 2016 року № 52 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам, внесення змін та втрату чинності".
Зобов`язано ОСОБА_3 демонтувати споруджену будівлю за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як суміжні землекористувачі, не погоджували межі земельної ділянки, наданої ОСОБА_3 у власність, внаслідок чого площа належної їм на праві власності земельної ділянки зменшена з 0,16 га до 0,1403 га.
Крім того, внаслідок відсутності системи водовідведення на даху будівлі, зведеної відповідачем з порушенням вимог містобудівного законодавства, домоволодіння позивачів зазнає значних пошкоджень, тому суд зобов`язав ОСОБА_3 демонтувати споруджену ним будівлю по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки само по собі не є підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність. Зазначений висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 346/4408/15-ц, провадження № 61-8450св18, який апеляційний суд відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України врахував при застосуванні відповідних норм права до спірних правовідносин. Зазначене рішення міської ради прийнято на підставі належної технічної документації із землеустрою, тому факту захоплення земельної ділянки не доведено. Порушення прав позивачів будівництвом господарської будівлі на приватизованій ОСОБА_3 земельній ділянці немає, цим займалася Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, яка внесла відповідний припис.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 686/23348/16-ц з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що позивачами не доведено наявності захоплення ОСОБА_3 належної їм частини земельної ділянки та самочинного будівництва, внаслідок чого порушено їх права. Вказане спростовується наявними у справі докази: зокрема, відомостями Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, світлинами, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровим планом земельної ділянки, зверненнями до правоохоронних органів, тощо.
Під час розгляду позовних вимог у суді першої інстанції суд об`єктивно, повно та всебічно оцінив надані сторонами докази і дійшов до вірного висновку про задоволення позову.
Межі земельної ділянки по АДРЕСА_2, переданої у власність ОСОБА_3, не погоджені всіма суміжними власниками (користувачами), чим порушено норми чинного законодавства.
Суд не врахував, що постановою Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц, провадження № 61-18394св19, встановлено обов`язковість погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами).
Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до кадастрового плану на земельну ділянку, належну йому та ОСОБА_2 на праві власності, її площа становить не 0,16 га, а 0,1403 га, тобто зменшена.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно поставив під сумнів наявність самочинного будівництва ОСОБА_3 об`єктів на спірній земельній ділянці, оскільки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області винесено припис, яким ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 96 КУпАП. Також його зобов`язано усунути встановлені порушення шляхом приведення самочинно побудованих об`єктів відповідно до державних будівельних норм та містобудівного законодавства, а у разі неможливості - знести самочинно побудовані об`єкти.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржене судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналогічне положення міститься у частині першій статті 4 ЦПК України.