Постанова
Іменем України
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 759/3715/13-ц
провадження № 61-86св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС",
особа, яка подавала апеляційну скаргу - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС", яка підписана представником Станицьким Олександром Борисовичем, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року в складі судді: П`ятничук І. В., та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся з первісним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС" (далі - ТОВ "Трініті-БС") про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним.
Первісний позов мотивований тим, що 24 січня 2013 року ОСОБА_1 та ТОВ "Трініті-БС" уклали договір оренди нерухомого майна, за яким товариство зобов`язалося передати у строкове платне користування нежитлову будівлю, загальною площею 2 052,4 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю, загальною площею 2 100 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . У пункті 1.3. укладеного договору зазначено, що товариство гарантує, що воно володіє та користується вищезазначеними нежитловими будівлями на законних підставах, нерухоме майно належить йому на праві власності, вільне від прав і зобов`язань третіх осіб, у спорі, під арештом не перебуває, не є предметом застави (іпотеки) та будь-якого іншого обтяження.
На момент підписання договору оренди відповідач не надав для ознайомлення документи, на підтвердження права власності на орендоване нерухоме майно, мотивуючи це тимчасовою відсутністю останніх, та зобов`язався відповідно до пункту 1.2 договору надати належним чином завірені копії цих документів протягом п`яти днів. Однак, при зверненні з відповідним проханням до відповідача, останній відмовився надавати документи. Такими діями та ТОВ "Трініті-БС" були порушені його права, оскільки останній не мав законних прав для передання нежитлових приміщень у оренду.
ОСОБА_1 просив:
визнати недійсним договір оренди від 24 січня 2013 року, укладений між ним та ТОВ "Трініті-БС".
У квітні 2013 року ТОВ "Трініті-БС" звернулося з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності.
Зустрічний позов мотивований тим, що товариство з 02 вересня 2004 року орендує у регіонального відділення фонду державного майна по м. Києву нерухоме майно, площею 599,91 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення спортивного закладу. Згодом товариство вирішило побудувати за власні кошти допоміжну нежитлову будівлю для розміщення тенісних кортів, у зв`язку із чим 26 вересня 2011 року уклало з ТОВ "Агенція торгівлі технічними тканинами" договір підряду № 26-09, за яким підрядник зобов`язався своїми силами виконати роботи по проектуванню, виготовленню, доставці та монтажу металоконструкції з подвійним тентовим накриттям за вказаною адресою, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи, загальна вартість яких відповідно до пункту 2.1 договору становила 173 228 грн. Договір підряду був виконаний сторонами у повному обсязі, будівля збудована за його кошти, тому воно набувало право власності на будівлю на підставі статті 331 ЦК України. Відповідно до висновку судово-будівельної технічної експертизи від 22 лютого 2013 року № 1368 будівництво нежитлової будівлі проведено з дотриманням державних будівельних норм і правил. Побудована нежитлова будівля є капітальною спорудою. Технічний стан та будівельна готовність будівлі відповідають вимогам нормативної документації у галузі будівництва. Будівельна готовність будівлі становить 100 %. За технічним станом будівля за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2 052,4 кв. м, придатна до експлуатації. Вказувало, що відсутність правовстановлюючих документів унеможливлює реєстрацію права власності та порушує його право, як власника, розпоряджатися належним майном, а ОСОБА_1 заперечує їх право власності.
ТОВ "Трініті-БС", з урахуванням уточнень позовних вимог, просило:
визнати право власності за товариством на нежитлову будівлю площею 2 052,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати право власності за товариством на нежитлову будівлю площею 2 100 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року, яку постановлено без виходу до нарадчої кімнати та внесено до журналу судового засідання, зустрічний позов ТОВ "Трініті-БС" прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ТОВ "Трініті-БС" задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди, укладений між ТОВ "Трініті-БС" та ОСОБА_1 від 24 січня 2013 року в частині передачі ТОВ "Трініті-БС" в оренду нежитлової будівлі, загальною площею 2 100,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано право власності за ТОВ "Трініті-БС" на нежитлову будівлю, загальною площею 2 052,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову ТОВ "Трініті-БС" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у позивача за зустрічним позовом на даний час відступний правовстановлюючий документ, який би прямо підтверджував його право власності на нежитлову будівлю, що не дає позивачу за зустрічним позовом зареєструвати своє право власності. Належність ТОВ "Трініті-БС" на праві власності нежитлової будівлі підтверджується виконаним договором підряду від 26 вересня 2011 року, актом приймання-передачі від 30 січня 2012 року, локальним кошторисом № 2-1-1, висновком судово-будівельної технічної експертизи від 22 лютого 2013 року, а тому заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 2052,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованим. В іншій частині вимог за зустрічним позовом суд вважав за необхідне відмовити, оскільки зібрані по справі докази в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю загальною площею 2100,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є недостатніми, не надано жодних належних і достовірних доказів про будівництво нежилої будівлі, а також доказів про належність йому земельної ділянки за вказаною адресою на відповідній правовій підставі. При відмові в задоволенні первісного позову суд вказав, що позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві не вказує та не конкретизує, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов`язане із укладенням спірного договору, в тому числі, враховуючи його повне виконання з боку відповідача за первісним позовом. В частині, що стосується нежитлової будівлі загальною площею 2100 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Відповідач за первісним позовом не надав суду жодних документів, що підтверджують право власності на нежитлову будівлю загальною площею 2 100 кв. м.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 березня 2014 року задоволено заяву ТОВ "Трініті-БС" про виправлення описки. Виправлено описки у мотивувальній та резолютивній частинах рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року та визначено, що загальна площа нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, становить 1 925,7 кв. м.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року скасовано в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Трініті-БС" та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Трініті-БС" відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на час розгляду даної справи судом першої інстанції Київська міська рада не приймала рішення про відведення ТОВ "Трініті-БС" земельної ділянки для будівництва нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, а також не приймалося рішення про присвоєння такої поштової адреси цій земельній ділянці, що було зроблено судом першої інстанції на власний розсуд і без дотримання норм матеріального права. Суд першої інстанції не звернув уваги на витяг з Кадастрового плану від 26 березня 2013р., де земельна ділянка по АДРЕСА_1 обліковується за кодом 72:016:002 та рахується за Київською дистанцією цивільних споруд і водопостачання № 1. Посилання представника відповідача на те, що рішенням суду не зачіпалися права та інтереси ПАТ "Українська залізниця", колегія суддів вважає безпідставним, так як матеріалами справи підтверджено, що нежитлове приміщення, яке орендував відповідач, перебувало на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-західна залізниця" і вказане об`єднання користувалося всією земельною ділянкою за кадастровим кодом 72:016:002.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року касаційну скаргу ТОВ "Трініті-БС" задоволено частково. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, що є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Українська залізниця" на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що представники ПАТ "Українська залізниця" не надали жодного доказу на підтвердження факту належності або користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . В ході повторного апеляційного розгляду ПАТ "Українська залізниця" не довело, що ухвалене рішення стосується прав та обов`язків товариства, та завданням цим рішенням несприятливих для них наслідків. За наведених обставин колегія суддів вважала, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не вирішував питання про права та обов`язки ПАТ "Українська залізниця", а тому воно не є особою, що має право на оскарження рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" задоволено. Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року скасовано та передано справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою ПАТ "Українська залізниця" надало суду докази на підтвердження того, що воно є землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та посилалося, що саме після будівництва відповідачем спірного нерухомого майна, у зв`язку з тим, що на земельній ділянці вже знаходилося інше нерухоме майно, новоствореному майну було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . Тобто, на час виникнення спірних правовідносин, вказані адреси були однією земельною ділянкою Апеляційний суд не врахував норм права та доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, не забезпечив повного та всебічного дослідження усіх обставин справи та, закривши апеляційне провадження, фактично самоусунувся від розгляду апеляційної скарги ПАТ "Українська залізниця". Колегія суддів погодилася із доводами касаційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції стосується інтересів ПАТ "Українська залізниця", а тому воно мало право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку відповідно до вимог статті 292 ЦПК України 2004 року. При попередньому касаційному перегляді судових рішень суд касаційної інстанції не робив зауважень щодо розгляду апеляційним судом апеляційної скарги ПАТ "Українська залізниця", визнавши те, що товариство мало право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ПАТ "Українська залізниця" права апеляційного оскарження судового рішення на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, є передчасним та суперечить статті 129 Конституції України та статті 292 ЦПК України 2004 року. У разі, якщо суд апеляційної інстанції, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, не знайде підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, то він повинен залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, розглянувши її по суті, а не закривати апеляційне провадження по справі, тим самим позбавляючи особу права на апеляційне оскарження судового рішення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Трініті-БС" до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес позивача з боку відповідача, до якого власне і пред`являються позовні вимоги, і який, за твердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права, і на якого внаслідок цього може бути покладено обов`язки судовим рішенням. Договір оренди нерухомого майна № 953 від 02 вересня 2004 року, яке знаходилося на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання ДТГО "Південно-західна залізниця" (правонаступником є ПАТ "Укрзалізниця") і розташоване у АДРЕСА_1, був укладений між Регіональним відділення ФДМ України по м. Києву та ТОВ "Трініт-БС". А відтак будівництво ТОВ "Трініті-БС" за вказаною адресою по АДРЕСА_1 металоконструкції з подвійним тентовим накриттям на фундаменті безпосередньо стосувалося прав та обов`язків вказаних осіб, які судом всупереч приписам статті 33 ЦПК України (в редакції, на час ухвалення рішення суду першої інстанції) не були залучені судом до участі у справі. ОСОБА_1, який є відповідачем за зустрічним позовом ТОВ "Трініті-БС", прав товариства не порушував, оскільки ніякого відношення ні до орендованого товариством майна, ні до земельної ділянки по АДРЕСА_1 не має, прав товариства на зведену металоконструкцію на фундаменті не оспорює і не претендує на набуття права власності на це майно. Фактично справа розглянута судом за без залучення належного відповідача (відповідачів).
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Суд першої інстанції не врахував та помилково визнав право власності на нерухоме майно за ТОВ "Трініті-БС" на підставі статті 392 ЦК України за відсутності передбачених даною нормою умов, зокрема за відсутності права власності у товариства, яке б підлягало захисту. Суд першої інстанції не звернув уваги, що спірне нерухоме майно у вигляді металоконструкції з подвійним тентовим накриттям на фундаменті є об`єктом самочинного будівництва з урахуванням того, що воно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена ТОВ "Трініті-БС" для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту. Під час розгляду справи суд взагалі не дослідив, яка особа є власником чи користувачем земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості. Окрім того, задовольняючи зустрічний позов, суд не звернув уваги на відсутність у справі доказів про існування окремої адреси АДРЕСА_1 та не з`ясував даних обставин коли і який орган у встановленому порядку присвоїв дану адресу і якому саме майну. Визнання права власності на новостворене нерухоме майно, на підставі статті 331 ЦК України, не належить до компетенції суду. Нерухоме майно є самочинним будівництвом, оскільки збудоване на земельній ділянці, докази про відведення якої ТОВ "Трініт-БС" для цієї мети відсутні, як і погодження користувача ділянки на це, без відповідного документа, який дає право виконувати товариству будівельні роботи та без належно затвердженого проекту. Докази про це також у справі відсутні. Тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Трініті-БС" ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позов подано до неналежного відповідача, який прав ТОВ "Трініті-БС" не порушував.
При відхиленні посилання представника ТОВ "Трініті-БС" на те, що скаржник не довів порушення рішенням суду його прав, апеляційний суд вказав, що нерухоме майно по АДРЕСА_1, яке орендувало ТОВ "Трініті-БС" у регіонального відділення Фонду держмайна по м. Києву, знаходилося на балансі Південно-Західної залізниці, правонаступником якої є ПАТ "Укрзалізниця", що прямо вказано у договорі оренди, і згодом вказане майно та земельна ділянка, на якій воно розміщене, увійшли до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця". ТОВ "Трініті-БС", як орендар, не надав суду доказів, що вирішивши покращити орендоване майно і побудувати допоміжну будівлю, він отримав на це згоду Південно-Західної залізниці, у якої майно знаходилося на балансі.
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року ТОВ "Трініті-БС" подало касаційну скаргу, що підписана представником ОСОБА_2, в якій просило оскаржені рішення скасувати повністю та передати справу повністю на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що обґрунтовуючи порушення своїх прав, ПАТ "Українська залізниця" посилалося на те, що товариство має право на користування земельною ділянкою за тимчасовим кадастровим номером 72:016:002, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а відтак, суд першої інстанції, визнавши за ТОВ "Трініті-БС" право власності на нежитлову будівлю, яка знаходиться по АДРЕСА_1 порушив права, проте жодного належного доказу в підтвердження того, що земельна ділянка перебуває у його користуванні до суду не надав. Ані ДТГО "Південно-Західна залізниця", ані ПАТ "Укрзалізниця", клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Київської міської ради не подавали, проект землеустрою не розроблявся, земельну ділянку сформовано не було та не було присвоєно кадастрового номеру. Відповідно до цього, рішення Київською міською радою про передачу земельної ділянки у постійне користування або у власність за адресами ні АДРЕСА_1, не приймалось (окрім рішення про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ "ТРІНІТІ-БС" по АДРЕСА_1). Дане твердження підтверджується відповіддю Департаменту земельних ресурсів КМДА та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 жовтня 2016 року. Доказом того, що земельна ділянка перебуває у користуванні є укладений договір оренди земельної ділянки або оформлений акт на право постійного користування для державних та комунальних підприємств. Таким чином, Київський апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів. І, це, в свою чергу, є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд. Власником землі, на якій розташована нежитлова будівля, яка належить ТОВ "Трініті-БС" є територіальна громада м. Києва. Єдиним органом, який має право нею розпоряджатися є Київська міська рада. Нежитлова будівля, за адресою: АДРЕСА_1, належить ТОВ "Трініті-БС" відповідно до свідоцтва про право власності від 22 травня 2014 року.
Вказує, що нежитлова будівля, за адресою: АДРЕСА_1, належить державі, в особі Міністерства інфраструктури України відповідно до свідоцтва про право власності від 15 квітня 2016 року. Майно ПАТ "Українська залізниця" та майно ТОВ "Трініті-БС" знаходяться на сусідніх земельних ділянках, а тому суд першої інстанції жодних прав ПАТ "Українська залізниця", визнаючи права власності на нежитлову будівлю за ТОВ "Трініті-БС" по АДРЕСА_4 не порушував. Такого ж висновку дійшов в своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 березня 2018 року по справі № 910/1016/17. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.