Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 640/18592/15-ц
провадження № 61-44269св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.(суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
третя особа - Національний банк України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2017 року в складі судді Нев`ядовського Д. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Сащенка І. С.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа - Національний банк України, про визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2012 року укладено кредитний договір № 150102035851011, відповідно до умов якого публічне акціонерне товариство "Астра Банк" (далі - ПАТ "Астра Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", відкрило їй відновлювану кредитну лінію та встановило кредитний ліміт в розмірі 500 000,00 грн, зі сплатою відсотків у розмір 20,49% річних на строк до 24 квітня 2017 року включно.
Виконання боргових зобов`язань її як позичальника було забезпечено іпотечним договором від 24 квітня 2012 року, за умовами якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1, належна їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І. М. 17 лютого 2010 року за реєстровим № 701.
27 грудня 2013 року між нею та ПАТ "Дельта Банк" укладено також кредитний договір № 013-20633-271213.
20 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір № 001-20542-200215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США строком по 19 серпня 2015 року включно. Сума вкладу складала 13 000 доларів США. Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 06 липня 2015 року № 1, укладеного між нею та ОСОБА_2, останній передав, а вона прийняла право вимоги до ПАТ "Дельта Банк" за договором № 001-20542-200215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США.
19 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір № 005-20524-190914 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний "у доларах США строком по 19 жовтня 2014 року включно. Сума вкладу складала 19 000 доларів США. Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 06 липня 2015 року № 2, укладеного між нею та ОСОБА_3, остання передала, а вона прийняла право вимоги до ПАТ "Дельта Банк" за договором № 005-20524-190914 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США.
Листами від 07 липня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили банк про заміну кредитора у зобов`язанні, а вона звернулася до ПАТ "Дельта Банк" з заявою про зарахування зустрічних позовних вимог.
Оскільки вона є боржником ПАТ "Дельта Банк" і згідно з договорами про відступлення прав вимоги від 06 липня 2015 року - кредитором цього ж банку, то існує поєднання боржника і кредитора зобов`язання в одній особі.
Посилаючись на підстави, передбачені статтею 606 ЦК України, ОСОБА_1 просила визнати: припиненим з 06 липня 2015 року її зобов`язання перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором від 24 квітня 2012 року № 15010203585101124; припиненим з 06 липня 2015 року її зобов`язання за кредитним договором від 27 грудня 2013 року № 013-20633-271213; відсутнім у ПАТ "Дельта Банк" права на стягнення з неї заборгованості за кредитними договорами від 24 квітня 2012 року № 15010203585101124 та від 27 грудня 2013 року № 013-20633-271213; припиненим з 06 липня 2015 року договору іпотеки від 24 квітня 2012 року.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області
від 13 серпня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-43цс15, виходив із того, що обставини припинення спірних зобов`язань позивача перед відповідачем на підставі статті 606 ЦК України відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 квітня 2012 року укладено кредитний договір № 150102035851011, відповідно до умов якого ПАТ "Астра Банк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", відкрило ОСОБА_1 відновлювану кредитну лінію та встановило кредитний ліміт в розмірі 500 000,00 грн, зі сплатою відсотків у розмір 20,49% річних на строк до 24 квітня 2017 року включно.
Виконання боргових зобов`язань ОСОБА_1 як позичальника було забезпечено іпотечним договором від 24 квітня 2012 року, за умовами якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1, належна позивачу на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І. М. 17 лютого 2010 року за реєстровим № 701.
27 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" також укладено кредитний договір № 013-20633-271213.
20 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір № 001-20542-200215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США строком по 19 серпня 2015 року включно. Сума вкладу складає 13 000 доларів США. Відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 06 липня 2015 року № 1, укладеного між нею та ОСОБА_2, останній передав, а вона прийняла право вимоги до ПАТ "Дельта Банк" за договором № 001-20542-200215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США.
19 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір № 005-20524-190914 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США строком по 19 жовтня 2014 року включно. Сума вкладу складає 19 000 доларів США. Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 06 липня 2015 року № 2, укладеного між нею та ОСОБА_3, остання передала, а вона прийняла право вимоги до ПАТ "Дельта Банк" за договором № 005-20524-190914 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США.
Листами від 07 липня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили банк про заміну кредитора у зобов`язанні, а вона звернулася до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про зарахування зустрічних позовних вимог.
02 жовтня 2015 року Національний банк України прийняв постанову про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк". Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року розпочато процедуру ліквідації вказаного банку.
Листом ПАТ "Дельта Банк" від 24 липня 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до частини 4 статті 36 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-У1 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.