Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 446/2242/14-ц
провадження № 61-3020св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам?янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року у складі судді Самсіна М. Л. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", зараз акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 03 вересня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № E/V 3894 згідно якого останній отримав кредит у розмірі 4 900,00 доларів США строком до 03 вересня 2012 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов?язувався щомісячно сплачувати заборгованість за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати, передбачені договором кредиту. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, у разі порушення договірних зобов?язань позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі, що нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. В порушення умов кредитного договору відповідач не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки, у зв?язку з чим заборгованість останнього станом на 14 липня 2014 року становить 18 572,94 доларів США, по процентах за користування кредитом;
5 255,44 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов?язання;
21,39 доларів США - штраф (фіксована частина); 883,41доларів США - штраф (процентна складова).
У забезпечення виконання зобов?язань за договором кредиту № E/V 3894 між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено договори поруки. Відповідно до умов договорів поруки, а саме пункту 5, позивач скерував на адресу відповідачів письмову вимогу про невиконання позичальником зобов?язань за договором № E/V 3894. Згідно з пункту 6 Договору поруки, поручитель зобов?язаний виконати зобов?язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п?яти календарних днів з моменту її отримання. Вимога, банку про виконання поручителями залишилась без задоволення.
АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 03 вересня 2008 року № E/V 3894 у розмірі 18 572,94 доларів США, що за курсом 11,69 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14 липня 2014 року складає 217 117,71 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кам?янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 18 572,94 доларів США, що за курсом 11,69 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14 липня 2014 року становить 217 117,71 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в розмірі 2 171,18 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із неналежного виконання взятих відповідачами на себе зобов?язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Кам?янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у якій заявник просить скасувати рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року та повернути справу на новий розгляд в іншому складі суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав права виносити рішення по справі в попередньому судовому засіданні. Судами не досліджено питання заставного майна, яке було предметом договору застави від 03 вересня 2008 року, укладеним між заявником та АТ КБ "ПриватБанк" на суму 7 000,00 доларів США. Банком безпідставно, після закінчення строку дії договору нараховувались пеня та штрафи. У справі порушено принцип змагальності сторін, оскільки докази, подані заявником, не були взяті до уваги, питання представнику банку заявник поставити не міг у зв?язку з його постійною неявкою в судові засідання.
Доводи інших учасників справи
23 серпня 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.
Додаткові аргументи заявника
05 вересня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відповідь на відзив.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк касаційного оскарження рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кам?янка-Бузького районного суду Львівської області.
07 серпня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 14 квітня 2020 року № 1078/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-3020св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кам?янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у відповіді на відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 03 вересня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № E/V 3894, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав 4 900,00 доларів США кредитних коштів строком до 03 вересня 2012 року.
З метою забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором
від 03 вересня 2008 року № E/V 3894, цього ж дня між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2 та між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 договір поруки № 1.
Відповідно до умов укладених договорів поруки поручителі взяли на себе зобов?язання нести солідарну відповідальність перед кредитором за зобов?язання позичальника.
У зв?язку з несвоєчасним виконанням позичальником зобов?язань за кредитним договором станом на 14 липня 2014 року утворилася заборгованість, що становить 18 572,94 доларів США по процентах за користування кредитом;
5 255,44 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов?язання;
21,39 доларів США - штраф (фіксована частина); 883,41доларів США - штраф (процентна складова).
Позивач відповідно до пункту 5 договорів поруки у серпні 2014 року надсилав на адресу поручителів письмову вимогу про невиконання позичальником зобов?язань за договором № E/V 3894 з пропозицією сплатити зазначені суми.
Однак, вимоги банку про виконання поручителями зобов?язань за кредитним договором залишились без задоволення.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням
Кам?янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 грудня 2010 року у справі № 2-240/10 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення, позов банку задоволено.
Передано в заклад АТ КБ "ПриватБанк" шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставне майно, а саме: станок форматнорозкрійний WT-3200, аспираційну установку MF 9030, трубопровід С2 100, трубопровід С2 120, пилу з напайками D300d30B3.2b2.2z96 Pilana, пилу підрізну D120d20B2,8-3.2 6z12+12 Pilana.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 вересня 2008 року № E/V 3894 в сумі 65 904,00 грн, звернуто стягнення на станок форматнорозкрійний WT-3200, аспираційну установку MF 9030, трубопровід С2 100, трубопровід С2 120, пилу з напайками D300d30B3.2b2.2z96 Pilana, пилу підрізну D120d20B2,8-3.2 6z12+12 Pilana, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця ( ОСОБА_1 ) та інших дій, пов?язаних з відчуженням предмету застави, передбачених чинним законодавством (а. с. 141-142)
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із неналежного виконання взятих відповідачами на себе зобов?язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 14 липня 2014 року утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку. При цьому апеляційний суд вказав, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, а саме - відсотків, пені та штрафів позивачем проведено відповідно до умов договору, які були погоджені сторонами при підписанні договору.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.