Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 346/3641/17
провадження № 61-47752св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представники відповідача: Тузова Владислава Олександрівна, Рокетська Світлана Володимирівна, Ровенчук Владислав Іванович, Аніщенко Богдан Сергійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у складі судді Потятинника Ю. Р. від 17 липня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Томин О. О. від 29 жовтня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яке змінило найменування на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про стягнення коштів за депозитними вкладами.
Позов мотивовано тим, що він 24 грудня 2012 року,
27 грудня та 14 березня 2013 року у Ялтинському відділенні
АТ КБ "ПриватБанк" уклав з відповідачем договори, згідно яких розмістив на депозитних рахунках грошові кошти на загальну суму 15 998,20 дол. США. На неодноразові вимоги відповідач відмовився повернути йому вклади, пояснюючи це вимушеним припиненням діяльності банку на території Автономної Республіки Крим (далі - АРК). Вважав, що крім основної суми депозитних вкладів також має право на отримання відсотків згідно умов договорів та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань.
У липні 2018 року позивач подав до суду заяву про залишення без розгляду вимог в частині стягнення коштів за депозитним вкладом
№ SAMDNWFD0070046756800 "Стандарт" від 27 грудня 2013 року. В заяві просив вимоги про стягнення відсотків за депозитним вкладом
№ SAMDN25000731697539 "Мультивалютний на 12 місяців" від 24 грудня 2012 року задовольнити за період з 24 грудня 2012 року по 24 грудня
2014 року за відсотковою ставкою 10% річних, а за період з 25 грудня 2014 року по 13 листопада 2015 року за ставкою 1% річних. Також вимоги про стягнення нарахованих відсотків за депозитним вкладом № SAMDN25000733794840 "Мультивалютний на 12 місяців" від 14 березня 2013 року задовольнити за період з 14 березня 2013 року по 14 березня 2015 року за ставкою 9,75 % річних, а за період з 15 березня по 13 листопада 2015 року за ставкою 1% річних.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2018 року позов ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення коштів за депозитним вкладом № SAMDNWFD0070046756800 "Стандарт" від 27 грудня 2013 року, нарахованих по ньому відсотків та 3% річних залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2018 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 27 листопада 2018 року про виправлення описки позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 7 726,14 дол. США суми вкладу та відсотків, що еквівалентно 202 579,39 грн, та 8 782,65 грн - 3% річних від суми вкладу за депозитним вкладом
№ SAMDN25000731697539 "Мультивалютний на 12 місяців" від 24 грудня 2012 року. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 8 530,67 дол. США суми вкладу та відсотків, що еквівалентно 223 674,16 грн, та 9 611,20 грн- 3% річних від суми вкладу за депозитним вкладом № SAMDN25000733794840 "Мультивалютний на 12 місяців" від 14 березня 2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не виконує свої зобов`язання з повернення коштів за договорами банківських вкладів, а тому стягненню підлягають суми депозитів разом із нарахованими відсотками. Встановивши факт порушення відповідачем грошового зобов`язання та посилаючись на частину другу статті 625 ЦК України, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 3% річних.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У листопаді 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували всіх обставин справи, не надали належної правової оцінки доводам та поясненням відповідача. Вказує на те, що позивачем не доведено факт існування договірних правовідносин між сторонами, наявності грошових коштів на рахунках в банку та невиконання банком взятих на себе зобов`язань за договорами депозитного вкладу після спливу строків дії таких договорів. Наявність у позивача оригіналів договорів та квитанцій на зарахування коштів на депозитні рахунки не підтверджує факт невиконання банком умов договору щодо повернення коштів та відсотків за депозитними вкладами після спливу строків їх дії. Строк дії договорів закінчився 24 грудня 2013 року та 14 березня 2014 року відповідно, тобто до моменту фактичного припинення діяльності Кримської філії АТ КБ "ПриватБанк" на території АРК.
Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій сторонами не оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині не є предметом касаційного перегляду (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу № 346/3641/17 з Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2019 року клопотання АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Зупинено виконання рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2018 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року до закінчення касаційного розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 24 грудня 2012 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем в особі Ялтинського відділення АТ КБ "ПриватБанк" АРК договір банківського вкладу № SAMDN25000731697539 "Мультивалютний на 12 місяців" на 12 місяців з виплатою відсотків в кінці терміну за ставкою 10% річних на строк до 24 грудня 2013 року з умовою автоматичного продовження (пролонгацією) суми вкладу на такий же ж строк. В день підписання договору ним на депозитний рахунок № НОМЕР_1 внесено грошові кошти в розмірі 6 390,00 дол. США, що підтверджується квитанцією про внесення на рахунок від 24 грудня 2012 року.
14 березня 2013 року між сторонами укладено договір
№ SAMDN25000733794840 "Мультивалютний на 12 місяців" відповідно
на 12 місяців з щомісячною виплатою відсотків за ставкою 9,75% річних на строк до 14 березня 2014 року з умовою автоматичного продовження (пролонгацією) суми вкладу на такий же ж строк. В день підписання договору згідно квитанції № 10 вкладником внесено грошові кошти в розмірі 7 100,00 дол. США на депозитний рахунок № 26353618803617.
13, 30 листопада та 04 грудня 2015 року ОСОБА_1 звертався з письмовими заявами до АТ КБ "ПриватБанк" про повернення сум вкладів із нарахованими на них відсотками за депозитними вкладами № SAMDN25000731697539 "Мультивалютний на 12 місяців" від 24 грудня 2012 року, № SAMDN25000733794840 "Мультивалютний на 12 місяців" від 14 березня 2013 року.
АТ КБ "ПриватБанк" відмовило позивачу у поверненні сум депозитів та процентів, посилаючись на припинення своєї діяльності на території АРК у зв`язку з окупацією.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Згідно із частиною першою 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).