Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 752/3921/16-ц
провадження № 61-22838св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва в складі судді Ладиченко С. В. від 06 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва в складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М. від 21 лютого 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним кредитного договору та застосування наслідків недійсності правочину.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 27 жовтня 2006 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та позичальником - ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 50 810 дол. США, зі сплатою 12,45 відсотків річних. З умов кредитного договору вбачається, що кошти були надані на фінансування інвестування житлової квартири будівельний номер АДРЕСА_2 . Позивач посилається на те, що умови цього договору були несправедливими та дискримінаційними для нього, містять розширений перелік випадків коли банк може достроково вимагати повернути кредит, надає право банку в односторонньому порядку змінити та розірвати цей договір. Вважає, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач був належним чином ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Позивачем не було доведено наявності істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін за кредитним договором у зв`язку з його укладенням, як не доведено й шкоду, завдану споживачеві умовами договору. Будь-яких заборон щодо встановлення кредитним договором комісійних витрат для позичальника Закон України "Про захист прав споживачів", в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину, не містив.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що банком не було проведено переддоговірну роботу, у договорі відсутній ряд істотних умов, зокрема, розмір сукупної вартості кредиту, незаконність стягнення комісії за видачу та супровід кредиту.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній і витребувано цивільну справу № 752/3921/16-ц з Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 27 жовтня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір № 2006/686-Ф03.7/36, згідно умов якого ПАТ "Укрсоцбанк" надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі - 50 810 дол. США зі сплатою 12,45% річних, на фінансування інвестування квартири будівельний № АДРЕСА_2 .
ПАТ "Укрсоцбанк" виконав свої зобов`язання за вказаним договором кредиту, відповідно до пункту 2.1 цього договору відкрив позичковий рахунок, та надав суму кредиту за заявами позичальника, що сторонами не оспорюється.
Також суд установив, що за згодою позивача до укладеного 27 жовтня 2006 року кредитного договору неодноразово вносились зміни.
Так, 10 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено договір про внесення змін до договору кредиту № 2006/686-Ф03.7/36 від 27 жовтня 2006 року.
17 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено наступний договір про внесення змін № 1 до договору кредиту № 2006/686-Ф03.7/36 від 27 жовтня 2006 року.
Суди встановили, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами. Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачеві необхідні відомості, що передувало укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у кредитному договорі, який підписаний позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.