Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 203/101/18
провадження № 61-5389св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Журавель В. І., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариствокомерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яка підписана представником Крапівцевою Оленою Олександрівною, на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2018 року у складі судді: Казака С. Ю., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до акціонерноготовариства комерційний банк "Приватбанк", (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк)про скасування рішення державного реєстратора.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, яка є єдиним житлом ОСОБА_1 08 грудня 2017 року вона дізналась, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. здійснено запис про право власності № 17759232 від 25 листопада 2016 року. Згідно з цим записом його зроблено відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32670063 від 01 грудня 2016 року щодо квартири АДРЕСА_1 та зазначено власником банк. Підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки серія та номер 800, виданий 11 квітня 2007 року, видавник приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіна Н. М. Вона була повідомлена відповідачем про намір здійснити перехід права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. за реєстровим № 801. Проте, жодного договору іпотеки квартири, посвідченого вказаним нотаріусом за реєстровим № 801, вона не укладала.
Позивач вказувала, що між сторонами дійсно існує договір іпотеки, посвідчений 11 квітня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н. М. за реєстровим № 800. Пунктом 32 вказаного договору передбачено, що іпотека забезпечує зобов`язання за кредитним договором № DNDC0GK00000101 від 11 квітня 2007 року. Таким чином, направлена банком вимога без номеру та дати не може мати відношення до умов цього договору, оскільки у вимозі зазначено інший договір. За умовами кредитного договору № DNDC0GK00000101 від 11 квітня 2007 року кредит був виданий у формі не поновлювальної кредитної лінії в розмірі 49 600,00 доларів США на купівлю квартири. Таким чином, вказаний кредитний договір за своєю суттю є споживчим. З огляду на це та його надання в іноземні валюті, а також враховуючи, що квартира АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки, є єдиним її житлом, примусове відчуження квартири шляхом передачі у власність відповідачу проведено без дотримання вимог статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
ОСОБА_1 просила:
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л. Л., індексний номер 32670063 від 01 грудня 2016 року.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Л. Л., індексний номер: 32670063 від 01 грудня 2016 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПриватБанк".
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що пунктом 22 договору про іпотеку встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.16.7.1,16.7.2,16.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Згідно статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон № 1304-7), протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави.Відповідно до пункту 7.1 укладеного між сторонами кредитного договору №DNDC0GK00000101 від 11 квітня 2007 року вбачається, що кредит видавався в іноземній валюті на придбання житла - квартири АДРЕСА_1 (на теперішній час м. Дніпро), що також виступала як предмет іпотеки згідно відповідного договору укладеного між сторонами. Таким чином вказаний кредит є споживчим. Згідно договору іпотеки та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності загальна площа спірної квартири становить 45,6 кв. м та не перевищує максимального розміру, визначеного статтею 1 Закону № 1304-7. Позивач зареєстрована у вказаній квартирі та використовує її як місце свого постійного проживання. Іншого житла не має та згоди на відчуження квартири не надавала. Тому реєстрація права власності на предмет іпотеки за відповідачем була проведена в порушення вимог договору іпотеки та вимог законодавства, зокрема статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку", статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Аргументи учасників справи
У березні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, підписану Крапівцевою О. О., в якій просило оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову При цьому, посилалось на порушення норма матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що умови укладеного між сторонами договору іпотеки містять в собі згоду іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя й відповідно іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі. Банк використовуючи згідно умов укладеного договору іпотеки своє право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки згідно існуючого у договорі застереження та відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" звернувся із відповідною заявою до державного реєстратора для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Позивача було належним чином попереджено про здійснення банком дій щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на такий предмет а, допущені у повідомленні технічні помилки - невірне зазначення номеру договору іпотеки та прізвища нотаріуса, яким він посвідчений, за наявності інших коректних даних (дата договору, адреса предмета іпотеки тощо) не впливає на суть повідомлення та не свідчить про неналежність такого повідомлення
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу у строк до 30 квітня 2019 року.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року: відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1, підписаного представником ОСОБА_2, про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу; відзив ОСОБА_1 залишено без розгляду; справу призначено до судового розгляду.