Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 711/3288/17-ц
провадження № 61-25288сво18
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого (суддя - доповідач) - Сімоненко В. М.,
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Черкаська міська рада, Комунальне підприємство "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2017 року у складі судді Скляренко В. М. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Новікової О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Черкаської міської ради, Комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради (далі - КП "СУБ "Митниця") про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у трудових відносинах із КП "СУБ "Митниця", працюючи двірником. Згідно з наказом директора КП "СУБ "Митниця" від 10 листопада 2016 року № 322-к її звільнили з роботи з 10 листопада 2016 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. У той самий день вона отримала копію наказу про звільнення та трудову книжку.
На момент звільнення їй було нарахована, але не виплачена заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку в розмірі 1 743,21 грн. Відмова у виплаті вказаних сум обґрунтована відсутністю коштів.
Відповідно до рішення Черкаської міської ради від 28 жовтня 2016 року № 1412 "Про внесення змін до рішення виконкому Черкаської міської ради від 21 жовтня 2007 року "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси" КП "СУБ "Митниця" більше не обслуговує населення м. Черкаси, господарської діяльності не веде, джерел для виплати заборгованості по зарплаті не має.
Крім того, внаслідок дій відповідачів їй завдано моральну шкоду, яка виражається в моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зав`язків і необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки Черкаська міська рада є одноосібним власником КП "СУБ "Митниця" та одноосібним власником майна КП "СУБ "Митниця" і рішенням саме міської ради була припинена господарська діяльність комунального підприємства, то ОСОБА_1 вважала, що відповідальність за невиконання зобов`язань з виплати заробітної плати має бути покладена і на Черкаську міську раду.
Посилаючись на зазначене та з урахуванням уточнених вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути на свою користь солідарно з відповідачів нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 1 743,21 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10 листопада 2017 року до дня ухвалення судового рішення та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з КП "СУБ "Митниця" Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 1 743,21 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 50 820,90 грн, моральну шкоду в розмірі 500,00 грн, а всього - 53 064,11 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги в частині стягнення виплат із КП "СУБ "Митниця" є обґрунтованими і законними. При цьому, посилаючись на частину першу статті 176 ЦК України, яка виключає відповідальність територіальних громад за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, суд першої інстанції відхилив позовні вимоги до Черкаської міської ради.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07 липня 2017 року залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що Черкаська міська рада не є роботодавцем, з яким позивач перебувала у трудових відносинах, оскільки міською радою, в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконувалися владні функції, що характеризуються наданням різноманітних управлінських послуг вказаному підприємству та справлянням на нього владного впливу в рамках публічно-правових відносин. Трудовим законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах за вимогами, визначеними позивачем до відповідачів, не передбачена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, у якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 вересня 2017 року, й ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. При цьому посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки вважав, що формальне існування "КП "СУБ "Митниця" Черкаської міської ради без здійснення діяльності не впливає на правову кваліфікацію спірних правовідносин.
Суди не врахували, що КП "СУБ "Митниця" Черкаської міської ради створене саме в формі унітарного підприємства (не господарського товариства), щодо нього Черкаська міська рада та її виконавчі органи мають низку організаційно-господарських повноважень, реалізація яких призвела до порушення трудових прав позивача.
Необхідність застосування саме солідарної відповідальності викликана тим, що внаслідок дій свого власника КП "СУБ "Митниця" Черкаської міської ради формально існує (не виключене з Єдиного державного реєстру підприємств), а отже, Черкаська міська рада як власник може виплатити заборгованість працівнику підприємства як безпосередньо, так і шляхом здійснення організаційно-господарських повноважень по відношенню до належного їй комунального підприємства.
У поданих до Верховного Суду додаткових пояснень у справі зазначено, що 04 вересня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято судове рішення у справі № 5023/4388/12 (провадження № 12-102гс18) щодо субсидіарної відповідальності міської ради за зобов`язаннями створеного нею комунального підприємства. Враховуючи, що КП "СУБ "Митниця" Черкаської міської ради є "комерційним унітарним підприємством" суто формально, при цьому підприємство позбавлене сфери діяльності, всього належного майна та органів управління виключно за рішеннями власника. Крім того, посилається на висновки Європейського суду з прав людини по справі "Єршова проти Російської Федерації" від 08 жовтня 2010 року, скарга № 1387/04.
Суди не звернули належної правової уваги на те, що у КП "СУБ "Митниця" немає грошей та/або майна, тому на цей час рішення про стягнення заборгованості КП "СУБ "Митниця" Черкаської міської ради органами державної виконавчої служби не виконане, без його зміни в частині зазначення Черкаської міської ради солідарним відповідачем, перспектив виконання рішення немає.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Придніпровського районного суду міста Черкаси.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
У травні 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2019 року прийнято та призначено до розгляду справу Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працювала на посаді двірника КП "СУБ "Митниця" Черкаської міської ради.
Наказом КП "СУБ "Митниця" від 10 листопада 2016 року № 322-к ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням. У день звільнення розрахунок із позивачем не проведено.
ОСОБА_1 нарахована та не виплачена заробітна плата за листопад 2016 року у розмірі 1 743,21 грн. Середньоденний заробіток, визначений
на підставі постанови Кабінету міністрів України № 1200, становить 260,62 грн.
КП "СУБ "Митниця" на момент розгляду справи не ліквідовано, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань МЮУ.
Пунктом 1.2 Статуту КП "СУБ "Митниця" передбачено, що власником та одноосібним засновником підприємства є територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради.
Також визначено, що відповідно до способу утворення підприємство є унітарним (п. 1.4), комерційним та діє з метою отримання прибутку (п. 1.5).
Згідно з п. 1.8 Статуту підприємство має статус юридичної особи з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, а відповідно до п.1.6 Статуту підприємство здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику, бюджетного фінансування цільових програм прийнятих Черкаською міською радою, з правом найму працівників.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
У частині другій статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати у своїй постанові виходила із того, що у справі, яка переглядається, при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій, посилались на те, що трудовим законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах не передбачена, а Черкаська міська рада не є роботодавцем, з яким позивач перебувала у трудових відносинах, а тому не несе жодної відповідальності за боргами підприємства, яке було нею засновано та з яким позивачка була у трудових відносинах.
Аналогічний правовий висновок сформовано колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 711/6006/17-ц, у якій Верховний Суд погодився із висновком судів про те, що позов ОСОБА_3 у частині вимог до Черкаської міської ради задоволенню не підлягає, оскільки територіальна громада в особі міської ради не відповідає за зобов`язаннями створеної нею юридичної особи - КП "СУБ "Митниця".
Разом з тим у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 711/3298/17-ц колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не погодилася з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для відповідальності засновника, та вважала їх передчасними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановили, що майно КП "СУБ "Митниця" знаходилося у оперативному управлінні цього підприємства, отже, у будь-якому разі не могло бути включене до ліквідаційної маси та використане для погашення заборгованості перед кредиторами, яка виникла та існувала протягом тривалого періоду, а засновник унітарного підприємства відповідає за борги цього підприємства.
Крім того, у постанові від 30 січня 2019 рокуу справі № 711/3306/17 колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі положень статей 77 та 78 ГК України не погодилася з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у позові до Черкаської міської ради, оскільки суди не перевірили доводи ОСОБА_4 щодо наявності підстав для відповідальності міської ради. При цьому колегія суддів зазначила, що у справі необхідно встановити наявність чи відсутність підстав та умов покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями створеного нею комунального підприємства.
Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду мотивована наявністю різного підходу до розуміння та тлумачення підстав для субсидіарної відповідальності комунального підприємства та органу місцевого самоврядування, на підставі рішення якого таке підприємство створене (статті 77 та 78 ГК України) у спорах, що виникають у трудових правовідносинах, судовими колегіями Другої та Першої судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у подібних правовідносинах та необхідністю відходу від правових позицій, висловлених у постановах касаційної інстанції у справах № 711/3298/17-ц та № 711/3306/17.
Крім того, колегія суддів, передаючи справу на розгляд Об`єднаної плати також зазначала, що Європейський суд з прав людини (далі- ЄСПЛ) у пункті 62 рішення у справі "Єршова проти Російської Федерації" від 10 квітня 2010 року також висловив позицію і щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства.
Позиція щодо застосування субсидіарної відповідальності засновника унітарного підприємства за боргам цього підприємства також висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі 5023/4388/12 (провадження № 12-102гс18).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Аналіз норми матеріального права та їх застосування
Відповідно до частини першої статті 176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Нормами ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин - можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Водночас територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.
Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями статті 619 ЦК України.
За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.
Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.
Така відповідальність передбачена, зокрема Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а у подальшому статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
Основною метаю такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 5023/4388/12 (провадження № 12-102гс18) за заявою Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міськрайонного центру зайнятості до Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" Лозівської міської ради Харківської області (далі - КП "Комбінат комунальних підприємств", боржник, банкрут) про визнання банкрутом зазначила, що у низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Михайленки та інші проти України", пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі "Лисянський проти України", пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі "Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови", пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі "Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації", пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі "Р. Качапор та інші проти Сербії". Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.
Крім того, при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.
При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.
Відповідно до положень статей 77 та 78 Господарського кодексу України (далі -ГК України) в Україні можуть створюватись казенні державні та комерційні і некомерційні комунальні унітарні підприємства.
Згідно з частиною другою статті 77 ГК України казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління. Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.
Крім того, Господарський кодекс України визначає також правовий статус державного комерційного підприємства (статті 74 - 75 ГК України), яке за змістом цих норм відповідає за своїми зобов`язаннями самостійно.