Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 523/17310/16-ц
провадження № 61-35926св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2017 року у складі судді Кисельова В. К., постанову Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Кононенко Н. А., Сегеди С. М., додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2018 року у складі судді Кисельова В. К. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 03 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Кононенко Н. А., Сегеди С. М. та касаційну скаргу ОСОБА_3 на окрему ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Кононенко Н. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі -ПАТ КБ "ПриватБанк", банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (АТ КБ "ПриватБанк"), приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. (далі - приватний нотаріус Савченко С. В.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання недійсним кредитного договору.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на такі обставини. 17 квітня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 (позичальник)укладений кредитний договір № ODH0GK01420064, відповідно до якого банк надав споживчий кредит на загальну суму 23 600,00 доларів США, з яких 20 000,00 доларів США за цільовим призначенням - придбання житла, а 3 600,00 доларів США - на сплату страхових платежів, які банк мав сплачувати самостійно щороку від імені позичальника. Кредит надавався за умови сплати процентів за його користування у розмірі 1 % на місяць від залишку неповернутого кредиту та винагороди банку за надання фінансового інструменту у розмірі 0,21 % щомісячно від суми виданого кредиту. Повернення кредиту, сплата процентів і винагороди повинна здійснюватися щомісячними рівними платежами у розмірі 284,18 доларів США (пункт 1.1 кредитного договору).
На виконання кредитного договору банк зобов`язався: відкрити позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення кредиту, кредитний рахунок НОМЕР_3, рахунок за процентами НОМЕР_2, рахунок для обліку комісії НОМЕР_4 (пункт 1.2 кредитного договору); надати кредит шляхом і в межах сум, визначених в пункті 1.1 (пункт 2.1.1 кредитного договору); здійснювати ведення кредитного досьє за кредитом (пункт 2.1.2 кредитного договору).
Перед укладенням кредитного договору банк не повідомив позивача про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних із одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту, не надав позивачу графіка погашення кредитного договору.
Відповідно до заяви про видачу готівки від 17 квітня 2006 року банк надав позичальнику лише 20 000,00 доларів США, у той час як позичальник сплатив банку 33 281,00 доларів США в рахунок погашення кредиту і процентів. Банк переслідує позивача з вимогами достроково повернути кредит або передати у його власність квартиру.
Підприємницька практика банку не є чесною в розумінні пункту 14 частини першої статті 1 та частин першої-третьої статті 19 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)); є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Позичальник добросовісно виконував свої зобов`язання перед банком за кредитним договором, сплачуючи наперед кредитні платежі, однак у вересні 2015 року банк звернувся до нього з позовом про стягнення заборгованості, вимагаючи дострокового повернення кредитних коштів у розмірі 282 184,46 грн (еквівалент 13 058,05 доларів США).
Надані розрахунки заборгованості не відповідають фактичному стану взаєморозрахунків позичальника з банком. Так, зі складеного, відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, графіка погашення кредиту, вбачається, що при сплаті щомісячно 284,18 доларів США залишок тіла кредиту станом на 31 липня 2015 року мав скласти 11 615,47 доларів США, а не 11 852,96 доларів США, як заявив при поданні позову банк. Всього станом на 31 липня 2015 року позичальник сплатив 33 281,00 доларів США, в той час як за умовами договору (щомісячна сплата у розмірі 284,18 доларів США) мало бути сплачено 31 543,98 доларів США.
Банк не звертався до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту на підставі пункту 2.3.3 кредитного договору, статті 1050 ЦК України в порядку частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII.
На забезпечення виконання зобов`язання 17 квітня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 0064/Р, за яким вона прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання кредитного договору позичальником.
07 жовтня 2016 року приватний нотаріус Савченко С. В. внесла запис № 16870334 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за ПАТ КБ "ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки (двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
ПАТ КБ "ПриватБанк" не надсилав позивачу повідомлення про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору, що є обов`язковим згідно зі статтею 35 Закону України "Про іпотеку".
Із урахуванням наведеного позивач просив суд: визнати недійсним кредитний договір від 17 квітня 2006 року № ОDН0GК01420064, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1, та застосувати наслідок його недійсності - двосторонню реституцію у вигляді повернення з боку ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 різниці у розмірі 13 316,20 доларів США між сплаченими ним 33 316,20 доларів США і отриманими 20 000,00 доларів США; визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Савченко С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 жовтня 2016 року, індексний номер 31835484, та запису від 07 жовтня 2016 року № 16870334 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію набуття ПАТ КБ "ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову.
Окремою ухвалою апеляційного суду від 15 березня 2018 року визнано, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення приватного нотаріуса Савченко С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31835484 від 12 жовтня 2016 року та запису від 07 жовтня 2016 року № 16870334 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію набуття ПАТ КБ "ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру не були предметом розгляду в суді першої інстанції та рішення за цими вимогами не ухвалювалось. Зроблено висновок, що суддя мав прийняти та розглянути уточнені позовні вимоги ОСОБА_1, заявлені 29 грудня 2016 року, з`ясувати обставини щодо всіх заявлених позивачем вимог та ухвалити судове рішення. У зв`язку з цим про зазначений факт доведено до відома голови Суворовського районного суду м. Одеси для належного реагування і вжиття відповідних заходів.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення приватного нотаріуса Савченко С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 жовтня 2016 року, індексний номер 31835484, та запису від 07 жовтня 2016 року № 16870334 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію набуття ПАТ КБ "ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 - не були предметом розгляду в суді першої інстанції та рішення за цими вимогами не ухвалювалось.
Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 03 вересня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", приватного нотаріуса Савченко С. В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, в частині застосування двосторонньої реституції у вигляді повернення з боку ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 різниці у розмірі 13 316,20 доларів США між сплаченими ним 33 316,20 доларів США і отриманими 20 000,00 доларів США, визнання недійсним рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 жовтня 2016 року, індексний номер 31835484 та запису від 07 жовтня 2016 року № 16870334 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію набуття ПАТ КБ "ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 - залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що останні вимоги є похідними, як результат застосування наслідків недійсного правочину, а не самостійними позовними вимоги, тому ці позовні вимоги необхідно залишити без задоволення, оскільки суд відмовив у задоволенні основних позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У червні 2018 року суддя Суворовського районного суду м. Одеси Кисельов В. К. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати окрему ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що порушення норм процесуального права, про які йдеться в окремій ухвалі апеляційного суду, не є суттєвими, заходи реагування у вигляді постановлення окремої ухвали є непропорційними, а невирішення однієї з позовних вимог є підставою для ухвалення додаткового рішення.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2017 року, постанову Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 03 вересня 2018 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачу стало відомо, що права вимоги за його кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" передав компанії "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс" № 1 ПІ- УЛ-СІ без повідомлення позичальника про таку передачу та при відсутності його поточної заборгованості. Суди попередніх інстанцій не врахували змісту його уточнених позовних вимог, які є окремими самостійними вимогами. Вимога про визнання недійсним рішення приватного нотаріуса Савченко С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 жовтня 2016 року, індексний номер 31835484, та запису від 07 жовтня 2016 року № 16870334 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію набуття ПАТ КБ "ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 - є самостійною окремою вимогою, а не похідною, як помилково зазначили суди. Суди у порушенні норм процесуального права не дослідили наявних у справі доказів та не вирішили цю вимогу як самостійну.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 у цій справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційні скарги у цій справі подані у червні та жовтні 2018 року, а тому вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 - частковому задоволенню, з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 17 квітня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ODH0GK01420064.
За умовами кредитного договору банк зобов`язаний надати позичальнику споживчий кредит на загальну суму 23 600,00 доларів США, з яких 20 000,00 доларів США - за цільовим призначенням - придбання житла, а 3 600 доларів США - на сплату страхових платежів, які банк мав сплачувати самостійно щороку від імені позичальника. Кредит надавався за умовою сплати процентів за його користування у розмірі 1 % на місяць від залишку неповернутого кредиту та винагороди банку за надання фінансового інструменту у розмірі 0,21 % щомісячно від суми виданого кредиту. Повернення кредиту, сплата процентів і винагороди повинна здійснюватися щомісячними рівними платежами у розмірі 284,18 доларів США (пункт 1.1 кредитного договору). На виконання кредитного договору банк зобов`язався відкрити позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення кредиту, кредитний рахунок НОМЕР_3, рахунок за процентами НОМЕР_2, рахунок для обліку комісії НОМЕР_4 (пункт 1.2 кредитного договору); надати кредит шляхом і в межах сум, визначених у пункті 1.1 (пункт 2.1.1 кредитного договору); здійснювати ведення кредитного досьє за кредитом (пункт 2.1.2 кредитного договору).
17 квітня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк"та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 0064/Р, за яким вона прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання кредитного договору позичальником.
07 жовтня 2016 року приватний нотаріус Савченко С. В. внесла запис № 16870334 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію набуття ПАТ КБ "ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки (двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.