ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
30 червня 2020 року
справа № 520/2963/19
адміністративне провадження № К/9901/227/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,
за участю секретаря судового засідання Статілко Ю. С.,
та представників
позивача - Гріго І. В., директор, в порядку самопредставництва,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у складі судді Спірідонова М.О.,
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у складі суддів Макаренко Я. М., Мінаєвої О. М., Старосуда М. І.,
у справі №520/2963/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Нова"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
УСТАНОВИВ:
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Нова" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), про визнання протиправними та скасування виданих податковим органом 14 лютого 2019 року рішення №00002601307 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, в розмірі 255,00 грн, рішення №00002561307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 2003,72 грн, рішення № 00002551307 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (за грудень 2016 року), в розмірі 170,00 грн, вимоги про сплату боргу №Ю-00000171307 зі сплати єдиного внеску в розмірі 3289,56 грн, податкового повідомлення-рішення форми "Д" №00002591307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, в т.ч. з військового збору, пені в розмірі 1242,60 грн, з яких 650,07 грн - збільшення за податковим зобов`язанням, 484,87 грн - за штрафними санкціями, 107,66 грн - пені, податкового повідомлення-рішення форми "Д" №00002581307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, в т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 14910,95 грн, з яких 7800,74 грн - збільшення за податковим зобов`язанням, 5818,31 грн - за штрафними санкціями, 1291,90 грн - пені, податкового повідомлення-рішення форми "ПС" №00002571307 про застосування штрафних санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 510,00 грн, податкового повідомлення-рішення форми "ПС" № 00000551402, про застосування адміністративного штрафу в розмірі 510,00 грн за порушення пунктів 44.3, 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, податкового повідомлення-рішення форми "Н" №00000541402, яким застосовано штраф в розмірі 2474,00 грн (10% від суми ПДВ) за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних за листопад, грудень 2016 року, податкового повідомлення-рішення форми "С" № 00001531410, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 16 690 297,9 грн, податкового повідомлення-рішення форми "Р" №00000531402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 313 190,00 грн, з яких збільшення за податковими зобов`язаннями становить 250552,00 грн, 62 638,00 грн штрафних санкцій, податкового повідомлення-рішення форми "Р" №00000521402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 7 466 468,75 грн, з яких збільшення за податковими зобов`язаннями становить 6 049 071,00 грн, 1 417 397,75 грн штрафних санкцій, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 24 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, позов Товариства задовольнив частково, внаслідок чого скасував видані Головним управлінням ДФС у Харківській області 14 лютого 2019 року рішення №00002601307, рішення № 00002561307, рішення № 00002551307, вимогу про сплату боргу №Ю-00000171307, податкові повідомлення-рішення № 00002591307, №00002581307, №00002571307, № 00000541402, №00001531410, №00000531402 в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення №00000521402 в частині нарахування податку в сумі 135 496,80 грн та штрафних санкцій в сумі 33 874 грн по взаємовідносинам з ТОВ "ВІВАТ-ПРОМ"; штрафних санкцій в частині нарахування податку в сумі 90000,00 грн та штрафних санкцій в сумі 112500,00 по взаємовідносинам з ТОВ "ГРАНТ-КАПІТАЛ", штрафних санкцій в частині нарахування податку в сумі 135 496,80 грн та штрафних санкцій в сумі 33874 грн по взаємовідносинам з ТОВ "ВІВАТ-ПРОМ", не підтвердження витрат на загальну суму 7466469, 00 грн. В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року №00000521402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 299 249,95 грн, з яких збільшення за податковими зобов`язаннями становить 239 400,20 грн, та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 59 849,75 грн залишив в силі. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовив.
02 січня 2020 року податковий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій посилається на невірне застосування судами попередніх інстанцій підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, статті 201, пункту 201.10 статті 201, підпункту 120-1.1 статті 120-1, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, грубе порушення норм процесуального права, а саме, неповне з`ясування та аналіз доводів сторін та наданих ними доказів, як того вимагає стаття 242 КАС України. За позицією податкового органу суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наявність порушених кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, дефективність наданої первинної документації, ненадання документів до перевірки, надання контролюючим органом до суду апеляційної інстанції копій касових ордерів на підтвердження відсутності підписів одержувачів готівкових коштів.
Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити.
Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував справу №520/2963/19 з Харківського окружного адміністративного суду.
21 січня 2020 року справа № 520/2963/19 надійшла на адресу Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 24 січня 2020 року зупинив касаційне провадження у справі № 520/2963/19 на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 року касаційне провадження поновлено та здійснено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Позивач 03 лютого 2020 року до Верховного Суду надав відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому спростовує доводи відповідача, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковий орган впродовж листопада-грудня 2018 року провів документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої 14 грудня 2018 року складено акт №5194/20-40-14-02-08/35701461 (далі - акт перевірки).
Заступник начальника податкового органу 14 лютого 2019 року прийняв рішення, які є предметом оскарження у цій справі.
Звертаючись із касаційною скаргою відповідач навів фрагментарні доводи, не пов`язавши їх з видами податків, звітними періодами, розміром здійснених господарськими операцій, результати яких покладені ним в основу збільшення грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, обмежившись визначенням та викладенням деяких порушень. встановлених актом перевірки, внаслідок чого перегляд судових рішень у справі здійснюється з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору податковий орган впродовж усіх судових розглядів доводить посиланням на наступне.
Податкові правопорушення абзацу г.) п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п. п. "а" 176.2 п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, встановлені відповідачем, полягають у порушенні позивачем в частині не нарахування та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку у вигляді суми нарахування грошового відшкодування витрат за придбання товару в загальній сумі 43337,38 грн.
Відповідач доводить порушення пунктів 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, абзацу г) підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині не нарахування та неперерахування до бюджету військового збору із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку у вигляді суми нарахування грошового відшкодування витрат за придбання товару в загальній сумі 43337,38 грн.
Суд апеляційної інстанції встановив, що фактичною підставою для виявлених порушень став висновок відповідача про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця на відрядження або під звіт за умови дотримання усіх вимог, встановлених пунктом 170.9 статті 170 Податкового кодексу України. Проте, на думку податкового органу, якщо підзвітною особою (працівником) придбання товарів (робіт, послуг) здійснено не за рахунок попередньо виданих юридичною особою (роботодавцем) коштів під звіт, то дохід, виплачений такій підзвітній особі за реалізовані (продані) товари, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.
Суд апеляційної інстанції встановив на підставі даних оборотно-сальдової відомості підприємства по рахунку №3721 "Розрахунки з підзвітними особами" за період перевірки відображено нарахування витрат директору Товариства за товар в загальній сумі 43 337,38 грн згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження та під звіт.
Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій здійснили аналіз положень пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.1 пункту 164.1, абзацу г) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 170.9 статті 170, абзацу "а" пункту 176.1, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, який зумовив, серед іншого, висновок про те, що оподаткуванню підлягають суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернуті у встановлений строк. Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму. Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.
Відтак законодавцем встановлено, що оподатковуваним доходом для особи яка отримала грошові кошти під звіт є виключно надмірно виплачена сума, яка не була повернута після здійснення розрахунків в межах п`ятиденного строку після закінчення виконання доручення по розпорядженню коштів.
Суди попередніх інстанцій на підставі уставних та реєстраційних документів Товариства установили, що право укладення договорів має директор та засновник підприємства. Реалізуючи надані повноваження керівником проведена закупівля товарно-матеріальних цінностей в інтересах підприємства (позивача) на загальну суму 43 337,38 грн у періоді з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, що підтверджується звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та відповідними товарними чеками і квитанціями про розрахунок за товари.
Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що сума 43 337,38 грн не є доходом директора Товариства, а є витратами підприємства, які здійснені в його інтересах, без отримання грошових коштів, що підтверджено звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та відповідними товарними чеками і квитанціями про розрахунок за товари, наявними в матеріалах справи.
Відтак при видачі вказаних сум директору підприємства, позивач не повинен ці суми оподатковувати податком на доходи фізичних осіб, а також військовим збором.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року №00002591307 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовим збором та №00002581307 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, підлягають скасуванню через їх протиправність.
Доводів на переконання правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №00002571307 про застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн за порушення пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України через повторне нарахування податку на доходи фізичних осіб при відшкодуванні фактично понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг), касаційною скаргою не наведено, що унеможливлює касаційний перегляд у цій частині.
Щодо єдиного соціального внеску
Відповідач впродовж усіх судових розглядів посилається на порушення позивачем пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме не подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2016 року, а також, як наслідок, порушення вимог пункту 1 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме заниження бази нарахування єдиного внеску за грудень 2016 року на суму 14 952,54 грн, що призвело до заниження суми єдиного внеску у розмірі 3289,56 грн за грудень 2016 року.
Оцінюючи спір у цій частині, суд апеляційної інстанції висновувався на наявності обставин, які не потребують доказування, встановлених рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі №820/267/17, що набрало законної сили 03 жовтня 2017 року, яким визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2016 року та додатків до неї №№ 1, 5, а також звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за грудень 2016 року, визнано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за грудень 2016 року таким, що поданий Товариством у день його фактичного отримання, а саме 20 січня 2017 року.
Суд визнає наявними відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, які не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, вчасне подання звіту за грудень 2016 року на суму 14 952,54 грн, яким нарахована сума єдиного внеску в розмірі 3072,12 грн (що складається з 2 889,26 грн за загальною ставкою 22%, та 134,56 грн за пільговою ставкою 8,41% за працівника-інваліда ) та сплата Товариством 16 січня 2017 року та 20 січня 2017 року сум в повному обсязі, спростовує висновки контролюючого органу щодо неподання позивачем звіту за 2016 рік та не нарахування єдиного внеску в розмірі 3289,56 грн, що доводить незаконність та необґрунтованість рішень про застосування штрафних санкцій від 14 лютого 2019 року №00002601307 на суму 255,00 грн, № 00002561307 на суму 2003,72 грн, № 00002551307 на суму 170,00 грн та вимоги про сплату боргу від №Ю-00000171307 на суму 3289,56 грн.
Щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних
Відповідач доводить порушення позивачем положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05 грудня 2016 року №52, від 10 січня 2017 року №96.
Оцінюючи спірні операції, суд апеляційної інстанції висновувався на відсутності порушення реєстрації податкових накладних №52 від 18 листопада 2016 року на суму податку на додану вартість 23840,00 грн, №96 від 21 грудня 2016 року на суму податку на додану вартість 900,00 грн, що підтверджується рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі №820/267/17, яке набрало законної сили, а також наявними в матеріалах справи доказами - квитанціями про прийняття цих податкових накладних, що доводить відсутність податкових правопорушень покладених в основу застосування податковим повідомленням-рішенням № 00000541402 штрафу в розмірі 2474,00 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
Щодо податку на прибуток та податку на додану вартість
Відповідач посилаючись на порушення Товариством вимог податкового законодавства, а саме пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, доводить заниження податку на прибуток на загальну суму 6 049 071 грн за 2015 - 2017 роки, перше півріччя 2018 року та пунктів 198.1, 198.3 статті 198, статті 201 цього кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 250552 грн за березень, грудень 2016 року, поклав в основу цих порушень висновки про відсутність реальності фінансово-господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ-ПРОМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНТ-КАПІТАЛ" щодо отримання товарів з джерела невідомого походження, з його легалізацією за рахунок використання документів контрагента, що фактично не міг поставляти товарно-матеріальні цінності.
Підставою вищезазначених висновків є доводи відповідача про наявність податкової інформації щодо контрагентів позивача, склад якої встановлений судами попередніх інстанцій та полягає у наступному.
1) по ТОВ "ВІВАТ-ПРОМ": перебуванням підприємства в процесі припинення з 29 серпня 2016 року; неподанням податкової звітності з квітня 2016 року; анулюванням свідоцтва платника ПДВ з 27 квітня 2017 року; відсутністю основних фондів; провадженням СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві досудового розслідування (№ 32017100060000104) за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, згідно матеріалів якого ТОВ "ВІВАТ-ПРОМ" створено з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016 - 2017 роки сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання; не придбанням ТОВ "ВІВАТ-ПРОМ" по ланцюгу постачання комплектів заготовок ТР01;
2) по ТОВ "ГРАНТ-КАПІТАЛ": ненадання звітності з податку на прибуток, балансу, звітів про фінансові результати; наявність кримінального провадження № 2018120010000038 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України, згідно якого невстановлені особи з використанням реквізитів, печаток та банківських рахунків ТОВ "ГРАНТ-КАПІТАЛ" шляхом документування безтоварних господарських операцій в грудні 2016 року надали можливість ТОВ "ЕРЛАЙТ" (ЄДРПОУ 30487486) ухилитись від сплати податку на додану вартість; придбанням ТОВ "ГРАНТ-КАПІТАЛ" комплектів заготовок на двері у ТОВ "Антон Актив" (код ЄДРПОУ 40144066), яке, в свою чергу, такі комплекти заготовок не придбавало.