ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 755/12139/18
адміністративне провадження № К/9901/65609/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 755/12139/18
за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України,
за касаційною скаргою громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду м. Києва (суддя: В. П. Гончарука) від 14 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Я. М. Василенко, В. В. Кузьменко, Є. В. Чаку) від 11 вересня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило:
- примусово видворити громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , за межі України;
- затримати громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення за межі України, але не більше як на шість місяців.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що в Україні з міркувань національної безпеки та з метою захисту українського суспільства тривають системні заходи з протидії незаконній міграції. До цієї роботи залучені міграційна та прикордонна служби, Національна поліція та Служба безпеки України. Згідно вимог українського законодавства, іноземці та особи без громадянства перебувають на території України виключно на підставах, визначених законом. Іноземці, які перебувають в Україні, на рівних правах з громадянами України зобов`язані поважати та дотримуватися українського законодавства. Після того, як закінчилися підстави для перебування на території нашої держави, іноземці та особи без громадянства. Після того, як закінчилися підстави для перебування на території нашої держави, іноземці та особи без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України, відповідно до вимог закону. 11 серпня 2018 року у ході проведення профілактичних заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які нелегально перебувають на території України, співробітниками Національної поліції за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 22 (хостел), був виявлений громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться в Україні без наявних законних підстав та документів, які б надавали право законного перебування його та території України.
3. Рішенням Дніпропетровського районного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, позов задоволено.
Примусово видворено громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України.
Затримано громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення за межі України, але не більше як на шість місяців.
Рішення звернуто до негайного виконання.
4. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 06 листопада 2018 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. (судді-доповідача), суддів Данилевич Н. А., Шарапа В. М.) від 08 листопада 2018 року клопотання відповідача задоволено та поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 26 листопада 2018 року.
6. 26 листопада 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 травня 2020 року № 748/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
9. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 прибув до України з метою в подальшому потрапити в одну із країн членів Євросоюзу.
11. Співробітниками міграційної служби 11 серпня 2018 року був виявлений відповідач по вул. Березняківська, 4-А, м. Києва.
12. За порушення правил перебування іноземців на території України працівниками Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві відносно громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП).
13. У вказаному протоколі встановлені наступні обставини, а саме: відсутність у відповідача документів, які б надавали право на перебування на території України, відсутність власного житла, постійного законного джерела існування, свідчать про те, що ним порушені вимоги статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
14. З метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки України чи охорони громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, на підставі положень статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та спільного наказу МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150, відносно громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 позивачем було прийнято рішення про примусове повернення за межі України та зобов`язано покинути територію України у термін до 12 серпня 2018 року.
15. Позивачем встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 рішення про примусове повернення з території України не виконав, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
16. Разом з тим, судами встановлено, що рішення про примусове повернення в країну походження відповідачем в установлений строк не виконано.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порушення відповідачем законодавства України про перебування на території держави, невиконання відповідачем без поважних причин рішення про примусове повернення в країну походження в установлений строк та невжиття заходів щодо вчинення будь-яких дій щодо легалізації перебування на території України, свідчить про його ухилення від виїзду з території України.
18. Враховуючи встановлений факт порушення громадянином Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 встановленого порядку перебування іноземних громадян на території України, а саме - проживання без документів на право проживання в Україні, а також факт невиконання рішення позивача про примусове повернення за межі України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач має бути видворений за межі території України із тимчасовим затриманням з метою поміщення його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачу копія рішення про примусове повернення відповідача в країну походження надана не була, а він знаходився у Державній установі "Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України" і лише 25 жовтня 2018 року зміг звернутися за правничою допомогою, що унеможливило оскарження ним цього рішення у порядку та строки, передбачені законодавством. Також, відповідача було виявлено та затримано 11 серпня 2018 року, цього ж дня винесено рішення про примусове повернення відповідача в країну походження та зобов`язано виконати це рішення у строк до 12 серпня 2018 року, проте, з 11 серпня 2018 року до 14 серпня 2018 року було затримано та він утримувався працівниками поліції та міграційної служби. Таким чином, відповідач був позбавлений можливості виконати рішення про примусове його повернення в країну походження самостійно та у встановлений час, тобто в нього були поважні причини, через які він не міг вчасно покинути території України.
21. Враховуючи викладене, скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, а суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту невиконання відповідачем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, разом з тим відсутні також і обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухиляється чи буде ухилятися від виконання рішення про примусове повернення.
22. Також, відповідач просить суд звернути увагу, що територіальним підрозділом Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 11 серпня 2018 року, яким зобов`язано останнього покинути територію України у термін до 12 серпня 2018 року з порушенням вимог статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
23. Водночас, скаржник зазначає, що він не володіє державною мовою у достатньому обсязі, при розгляді справи судом першої інстанції йому не було залучено перекладача, права та обов`язки відповідачеві роз`яснено не було, він не мав змоги заявити клопотання про надання йому правничої допомоги та у повній мірі скористатись процесуальними правами.
24. Крім того, всупереч положень частини чотирнадцятої статті 289 КАС України, згідно якої розгляд питань, визначених цією статтею, здійснюється судом за обов`язкової участі сторін, судом першої інстанції розглянуто справу без присутності відповідача, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 317 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Однак, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні не надав оцінці вказаній обставинні.