ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 360/4889/19
адміністративне провадження № К/9901/11274/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 360/4889/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду (суддя: Петросян К. Є.) від 29 січня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Ястребова Л. В., Казначеєв Е. Г., Компанієць І. Д.) від 17 березня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 14 листопада 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, у якому просив:
- стягнути з Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України компенсації середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28 травня 2015 року по 29 лютого 2016 року у розмірі 39974,10 грн.
2. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суд дійшов до висновку про неповажність підстав, зазначених позивачем в обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду, та запропоновано позивачу надати заяву про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, разом з доказами поважності причин пропуску такого строку.
3. На виконання вимог ухвали позивач надав клопотання про клопотання про поновлення строку на звернення до суду. В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду позивач посилається на відсутність у нього юридичної освіти (за фахом позивач є інженером-механіком). Також зазначає, що до вересня 2019 року він не знав про порушення своїх прав з боку відповідача, випадково ознайомився на сайті protocol.ua із постановою Верховного суду по справі №806/1551/17 від 01 березня 2018 року про стягнення колишнім поліцейським грошової компенсації за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку із чим звернувся із відповідною заявою до в НДЕКЦ при ГУ МВС України у Луганській області та отримав відмову від 03 жовтня 2019 року № 19/113/6-8382.
4. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, визначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; питання про поновлення строку на звернення до суду залишено відкритим із вирішенням його під час розгляду справи по суті.
5. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, позовну заяву залишено без розгляду.
6. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 21 квітня 2020 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу в перебіг яких не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до вимог пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№540-IX) та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
8. 21 травня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
9. 05 червня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло заперечення на відзив, у якому позивач просить відмовити у прийняті відзиву відповідача, оскільки він не відповідає вимогам статті 338 КАС України.
10. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 21 квітня 2003 року по 28 травня 2015 року, зокрема у НДЕКЦ при ГУ МВС України у Луганській області на різних посадах (05 листопада 2015 року Луганський НДЕКЦ МВС України), звільнений згідно наказу ГУМВС України у Луганській області від 28 травня 2015 року № 173 о/с за пунктом 64 "а" (за віком).
12. Наказом ГУМВС України у Луганській області від 05 листопада 2015 року №394 о/с внесено часткову зміну в пункт наказу від 28 травня 2015 року № 173 о/с щодо звільнення позивача в частині обрахування вислуги років ОСОБА_1, яка на день звільнення у календарному обчисленні складає 14 років 00 місяців 26 днів; загальна вислуга для призначення пенсії: 26 років 08 місяців 18 днів.
13. У справі не є спірним, що у день звільнення позивача, відповідачем не здійснено остаточний розрахунок із позивачем, зокрема, нараховану, але не виплачену суму грошового забезпечення, вихідної допомоги.
14. При цьому, у день звільнення, відповідачем не здійснено остаточний розрахунок із позивачем, зокрема, нараховану, але не виплачену суму грошового забезпечення, вихідної допомоги ОСОБА_1 отримав 29 лютого 2016 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку і не заперечується відповідачем.
15. Вважаючи, що відповідач порушив строк виплати грошового забезпечення, позивач 14 листопада 2019 року звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
16. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, оскільки про порушення своїх прав позивачу стало відомо з дня проведення із ним фактичного розрахунку, тобто 29 лютого 2016 року, з якого й розпочинається перебіг тримісячного строку для звернення позивача до суду з заявою про вирішення спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, натомість ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом лише 14 листопада 2019 року, тобто минуло більше ніж три роки з моменту фактичного розрахунку.
17. Також суд апеляційної інстанції констатував, що у межах спірних правовідносин позивачем не стягується заборгованість із заробітної плати, а спірним є стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
18. Водночас, суди відхилили доводи позивача щодо спроб досудового урегулювання адміністративного спору з відповідачем та позивач не є юридично освіченою особою, оскільки будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що його діями чи бездіяльністю порушуються його права та законні інтереси.
19. До того ж, суд першої інстанції звернув увагу, що заявою від 18 вересня 2018 року за вх. № С-8 позивач звертався до відповідача про надання роз`яснень з приводу не включення до довідки для призначення пенсії та грошового атестату щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням). У даній заяві ОСОБА_1 посилається на інформацію з довідок про грошове забезпечення, наданих 26 лютого 2016 року № 19/113/5/1409 і 12 січня 2017 року № 19/113/5/360. Отже, про розмір свого грошового забезпечення при звільненні позивач був обізнаний з лютого 2016 року, тоді як до суду із позовом звернувся 14 листопада 2019 року.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, уважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
21. Позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову та апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
22. Зокрема, скаржник наголошує на тому, що у позовній заяві та в подальшому у заяві про поновлення строку, наданій на вимогу ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху, вказував детально про способи досудового урегулювання адміністративного спору з відповідачем, посилаючись на те, що це розтягнулося на значний проміжок часу, та він не є юридично освіченою людиною у цій сфері, однак, суди попередніх інстанцій проігнорували усі доводи.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
24. Спірні правовідносини у справі склались з приводу стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки по день фактичного розрахунку (29 лютого 2016 року), відповідно до статей 116, 117 КЗпП України.
25. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.
26. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
27. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.