ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 805/2575/16-а
адміністративне провадження № К/9901/13117/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецької митниці ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (суддя Христофоров А.Б.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року (головуючий суддя Арабей Т.Г., судді: Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" до Донецької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Донецької митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №700080000/2016/000034/2 від 11 травня 2016 року і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №700080000/2016/00038 від 11 травня 2016 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по другорядному (за ціною договору щодо ідентичних товарів), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Донецької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів 700080000/2016/000034/2 від 11 травня 2016 року і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Донецької митниці ДФС №700080000/2016/00038 від 11 травня 2016 року; стягнуто з Донецької митниці ДФС (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства судові витрати в розмірі 10 008,51 грн.
Постановою ж Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року змінено й в абзаці четвертому її резолютивної частини замість суми стягнення судових витрат " 10 008,51 грн." вказано суму " 1 378,00 грн."; в решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року залишено без змін.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив таку вартість за другорядним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були ним спростовані; посилання ж останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було нею скориговано у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих Товариством документах, а також непідтвердженням всіх складових заявленої ним митної вартості.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 04 лютого 2016 року між Товариством (як покупцем) та АТ "Лебединський ГЗК" (як постачальником) укладено зовнішньоекономічний контракт №27/16/160427, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю, а покупець - прийняти та оплатити протягом строку дії контракту товар - гарячобрикетоване залізо (брикети залізної руди) (ГБЗ) за ціною та на умовах, зазначених в додатках до договору.
04 лютого 2016 року між сторонами укладено додаток №1 до контракту, згідно з яким покупець зобов`язався оплатити та прийняти, а постачальник - поставити в лютому 2016 року гарячобрикетоване залізо (брикети залізної руди) вищого сорту, виробництва АТ "Лебединський ГЗК" (РФ), код ТН ЗЕД 7203 10 00 00, ТУ-0726-003-00186803-2009 зі змінами №1 від 01 січня 2011 року, №2 від 24 жовтня 2011 року, №3 від 10 грудня 2013 року, в кількості 3600 тон (+/- 5% в опціоні); умови поставки: DAP станція Соловей (439701)/Тополі (431801), кордон РФ/Україна; вартість за 1 тону - 127,20 доларів США, загальна вартість - 480 816,00 доларів США (з урахуванням опціону).
25 березня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду до додатку №1 до контракту №27/16/160427, за умовами якої покупець зобов`язався оплатити та прийняти, а постачальник - поставити в лютому - березні 2016 року гарячобрикетоване залізо (брикети залізної руди) вищого сорту, виробництва АТ "Лебединський ГЗК" (РФ), код ТН ЗЕД 7203 10 00 00, ТУ-0726-003-00186803-2009 зі змінами №1 від 01 січня 2011 року, №2 від 24 жовтня 2011 року, №3 від 10 грудня 2013 року, в кількості 3 400 тон (+/- 5% в опціоні); умови поставки: DAP станція Соловей (439701)/Тополі (431801), кордон РФ/Україна; вартість за 1 тону - 135, 20 доларів США, загальна вартість - 482 664 доларів США (з урахуванням опціону).
У травні 2016 року на умовах вказаного контракту (з врахуванням додаткової угоди) та доданої до нього специфікації на митну територію України ввезена партія гарячобрикетованого заліза (брикети залізної руди) вагою 3 277 200 кг за узгодженою сторонами ціною на загальну суму 443 077,44 доларів США, у зв`язку з чим 11 травня 2016 року декларантом позивача (Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг") подано до Митниці митну декларацію №700080000/2016/002213, в якій його митну вартість визначено за основним методом - ціною договору (контракту).
До митної декларації надано наступні документи: контракт №27/16/160427 від 04 лютого 2016 року, додаток №1 від 04 лютого 2016 року, додаткову угоду №1 від 25 березня 2016 року до додатку №1 до контракту; рахунок-фактуру (інвойс) №160427-1-1 від 01 квітня 2016 року, рахунок-фактуру (інвойс) №160427-1-2 від 01 квітня 2016 року, рахунок-фактуру (інвойс) №160427-1-3 від 01 квітня 2016 року, митну декларацію країни експортера №10101050/300316/0000312 від 30 березня 2016 року, платіжне доручення №3 від 10 лютого 2016 року на суму 454104,00 доларів США (пунктом 7.1 контракту передбачена 100% переплата товару).
11 травня 2016 року на адресу позивача від відповідача надійшли електронні повідомлення митного органу, в яких зазначалось, що документи, подані для митного оформлення, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідно до основного (за ціною договору) методу, в зв`язку з чим на підставі положень частини 3 статті 53 МК України Товариство зобов`язано протягом 10 календарних днів подати додаткові документи - висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза", каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, запропоновано надати інші документи за бажанням особи, а також повідомлено декларанта про наявність в органі доходів і зборів інформації щодо оформлення ідентичних товарів по ціні 162,00 долари США за 1 тону (МД від 12 лютого 2016 року №110120000/2016/401566).
Втім, 11 травня 2016 року позивач повідомив відповідача про неможливість надати додатково витребувані документи протягом 10 календарних днів.
11 травня 2016 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №700080000/2016/000034/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №700080000/2016/00038.
В графі 33 рішення зазначено, що основний метод визначення митної вартості не може бути застосований для визначення митної вартості товару у зв`язку із неподанням декларантом додаткових документів, а саме: висновку ДП "Укрпромзовнішексертиза" та каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листів) виробника товару, а відтак відповідачем відкориговано митну вартість імпортованого товару із використанням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів та встановлено її в розмірі 162,00 долари США за 1 тону.
11 травня 2016 року відповідно до статті 55 МК України товар випущено у вільний обіг за МД №700080000/2016/002251 зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
В подальшому позивачем разом із листом №179/2016-ОД від 19 липня 2016 року надано відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме: лист ООО УК "Металлоинвест", Росія №40-2430 від 19 квітня 2016 року про формування цін на гарячобрикетоване залізо; лист ООО УК "Металлоинвест", Росія №40-4033 від 28 червня 2016 року щодо прайс-листів на ГБЗ; бухгалтерську інформацію про оприбуткування товару; лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №2484 від 29 червня 2016 року.
У відповідь Митницею надіслано Товариству лист №3426/10/05-70-66 від 22 липня 2016 року, яким відмовлено у визнанні заявленої ним митної вартості з урахуванням додаткових документів, враховуючи, що у висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" ціну ГБЗ визначено шляхом порівняння з ціною металобрухту та чавуну передільного, що, на думку митного органу, не узгоджується із положеннями Національного стандарту, адже ці товари не є ідентичними.
Не погоджуючись із здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Частинами 1 - 5, 7 статті 59 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.