ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 826/1432/16
адміністративне провадження № К/9901/38113/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
секретар судового засідання - Титенко М.П.
за участі:
представника відповідача - Герасименко П.П.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АМТ - Бізнес" (надалі - позивач ТОВ "АМТ - Бізнес") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач/ДПІ у Дніпровському р-н ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2015 р. №№0002082205, №0002032205, №0002022205.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акту перевірки від 14.05.2015 року №641/26-53-22-05-21/31172669 , прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 р. №№0002082205, №0002032205, №0002022205.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 16.06.2015 р. №0002082205, №0002032205, №0002022205.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та реальності господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування касаційної скарги, відповідач зазначає, що контролюючим органом встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги.
Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами встановлено, що Державною податковою інспекцією в Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "АМТ-Бізнес" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Лакшері Інвест", ТОВ "АРКОНА ЛІДЕР", ТОВ "ПРОТЕШИ ЛТД", ТОВ "ОІЛЄПЕЦЕКСПОРТ", ТОВ "МАРКЕТІНГЄТАЛ ЛТД", ТОВ "ЕЄКО ТРЕЙН", ТОВ "АВАНТ МАРКЕТИНГ", ТОВ "ТЕХІНТЕРПОЄТАЧ", ТОВ "АЛІЄТАР ПРОДЖЕКТ", ТОВ "ММЦ" .
В акті перевірки за результатом аналізу діяльності ТОВ "АМТ-Бізнес" з ТОВ "Лакшері Інвест", ТОВ "АРКОНА ЛІДЕР", ТОВ "ПРОТЕШИ ЛТД", ТОВ "ОІЛЄПЕЦЕКСПОРТ", ТОВ "МАРКЕТІНГЄТАЛ ЛТД", ТОВ "ЕЄКО ТРЕЙН", ТОВ "АВАНТ МАРКЕТИНГ", ТОВ "ТЕХІНТЕРПОЄТАЧ", ТОВ "АЛІЄТАР ПРОДЖЕКТ", ТОВ "ММЦ" контролюючий орган дійшов висновку про:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "АМТ-Бізнес" п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 138.7 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.
За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією в Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 14.05.2015 №641/26-53-22-05-22-05-21/31172669 та винесено податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0002082205 від 16.06.2015 р., яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 139 808,00 грн.; №0002032205 від 16.06.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 673 806,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 539 045,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 134 761,00 грн.; №0002022205 від 16.06.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 815 475,00 грн. у тому числі та основним платежем у розмірі 652380,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 163095,00 грн.
Виявлені порушення відповідач пов`язує з відсутністю факту реальності господарських операцій між ТОВ "АМТ-Бізнес" з ТОВ "Лакшері Інвест", ТОВ "АРКОНА ЛІДЕР", ТОВ "ПРОТЕШИ ЛТД", ТОВ "ОІЛЄПЕЦЕКСПОРТ", ТОВ "МАРКЕТІНГЄТАЛ ЛТД", ТОВ "ЕЄКО ТРЕЙН", ТОВ "АВАНТ МАРКЕТИНГ", ТОВ "ТЕХІНТЕРПОЄТАЧ", ТОВ "АЛІЄТАР ПРОДЖЕКТ", ТОВ "ММЦ" .
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи адміністративний позов, виходили з того, що викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а, відтак, винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними, неправомірними та підлягають скасуванню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.