ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
справа №820/41/16
адміністративне провадження №К/9901/19557/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Центральної об`єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 23.02.2017 року (головуючий суддя Степашко О.І., судді: Веденяпін О.А., Острович С.Е.) у справі № 820/41/16 за позовом ОСОБА_1 до Центральної об`єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (після реорганізації - Центральної об`єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області) (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 00171-1706 від 22.05.2015 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником автомобіля Nissan Patrol, державний номерний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску.
22.05.2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00171-1706, яким відповідно до пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок в розмірі 25 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обов`язок сплати транспортного податку за 2015 рік визначений Податковим кодексом України.
Вищий адміністративний суд України постановою від 23 лютого 2017 року скасував постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 року.
Прийняв нову постанову, якою задовольнив позовні вимоги. Скасував податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 року № 00171-1706.
У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України податковий орган, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України норм матеріального права, а саме статей 4, 10, 12, 267 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Прикладом неоднакового застосування зазначених вище норм матеріального права податковий орган вважає рішення Вищого адміністративного суду України від 28.09.2016 року К/800/10935/16, від 03.08.2016 року №К/800/21024/16, в яких, на переконання заявника, суд касаційної інстанції ці норми права застосував по-іншому і дійшов протилежних, але правильних за змістом правових висновків.
Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволені позовних вимог, дійшов висновку, що нові податки практично не можуть бути визнані обов`язковими до сплати принаймні у 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15.07.2014 рішення про встановлення таких податків і зборів.
У рішенні від 28.09.2016 року, яке надано заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України у подібних правовідносинах, застосувавши норми підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, дійшов протилежного висновку, а саме: транспортний податок, як обов`язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст. 267 ПК, починаючи з січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду проаналізувавши наведені рішення вважає, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, Суд виходить із такого.