П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 520/2261/19
Провадження № 11-957заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
представниці відповідача - Русакової І. Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2019 року (судді Желтобрюх І. Л., Бевзенко В. М., Данилевич Н. А., Смокович М. І., Стрелець Т. Г.),
У С Т А Н О В И Л А :
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила: визнати протиправною бездіяльність держави України в особі Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), що спричинила порушення розумних строків розгляду цивільної справи № 638/2261/18 та заяви про відвід судді в цій справі; стягнути з держави України в особі ВРП на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення розумних строків розгляду цивільної справи № 638/2261/18 в сумі 24 385,15 грн, а також судові витрати в розмірі 12 352,24 грн, які складаються із суми судового збору в розмірі 2 305,20 грн, суми сплаченої комісії за перерахування грошових коштів у розмірі 47,04 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
2. На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що на розгляді в Дзержинському районному суді міста Харкова перебуває цивільна справа № 638/2261/18 за її позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Провадження в цій справі було відкрито 22 березня 2018 року, а 16 листопада 2018 року вона заявила відвід головуючому судді, однак станом на час звернення із цим позовом (березень 2019 року) ані заяву, ані справу розглянуто не було. На переконання позивачки, це свідчить про бездіяльність судової системи України при відправленні правосуддя в цивільній справі № 638/2261/18 та порушення державою Україною як учасницею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) обов`язку організувати свою судову систему таким чином, щоб судді мали можливість розглядати справи протягом розумного строку. Позивачка вважає, що в Україні обов`язок належно організувати судову систему покладено на ВРП, тому бездіяльність держави в особі саме цього органу призвела до порушення прав ОСОБА_1 на судовий захист, а саме - на розумний строк розгляду справи № 638/2261/18 судом.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 18 липня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
4. За висновком суду першої інстанції, для встановлення факту бездіяльності суб`єкта владних повноважень належить з`ясувати, які дії відповідно до закону він мав вчинити, проте не вчинив, чи яке рішення повинен був прийняти, але не прийняв. Суд констатував, що в цій справі не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про допущення ВРП як відповідачем, який уособлює державу у спірних правовідносинах, протиправної бездіяльності стосовно позивача. Водночас ОСОБА_1 не навела конкретної норми закону, яку, на її переконання, порушив відповідач. Суд першої інстанції зауважив, що та обставина, що до компетенції ВРП входить широке коло питань, пов`язаних із належною організацією діяльності судової системи України, не надає цьому органу права у будь-який спосіб впливати на суддю при відправленні ним правосуддя, оскільки це забороняється законом (стаття 126 Конституції України).
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
5. В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2019 року та ухвалити нове, яким її позов задовольнити повністю.
6. На обґрунтування своїх вимог скаржниця зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а зроблені ним висновки не відповідають установленим у справі обставинам. Зокрема, звертає увагу на те, що визначила відповідачем у справі державу Україну і оскаржує саме її бездіяльність, а не ВРП. Суд першої інстанції залишив це поза увагою, до того ж усупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) поклав обов`язок доказування на позивачку, хоч за частиною другою статті 77 КАС саме суб`єкт владних повноважень повинен доказати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності. Крім цього, суд не вказав, який саме орган в Україні є відповідальним за роботу судової системи і не здійснив заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо вважав, що ВРП не є таким органом.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
7. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП заперечує проти доводів ОСОБА_1 та просить залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. Вважає наведені в апеляційній скарзі аргументи такими, що не заслуговують на увагу.
8. Загалом, наведені у відзиві доводи відтворюють ті мотиви, якими суд першої інстанції обґрунтував своє рішення. Водночас ВРП акцентувала увагу на тому, що позивачка не ставила питання про порушення цим органом вимог закону у процедурі дисциплінарного провадження, натомість її вимоги фактично обумовлені незгодою з порушенням суддею Дзержинського районного суду міста Харкова розумних строків розгляду цивільної справи № 638/2261/18 та заяви про відвід судді в межах цієї справи, однак ВРП не має права впливати на суддю при відправленні правосуддя.
Рух апеляційної скарги
9. Ухвалою від 18 вересня 2019 року Велика Палата Верховного Суду поновила ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2019 року, відкрила провадження за цією апеляційною скаргою та витребувала з названого суду справу № 520/2261/19.
10. Ухвалою від 16 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду призначила цю справу до розгляду у відкритому судовому засіданні, про що було повідомлено її учасників.
Установлені судом першої інстанції обставини справи
11. У провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова перебуває цивільна справа № 638/2261/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
12. Провадження в цій справі було відкрито 22 березня 2018 року ухвалою судді цього суду Шестак О. І.
13. 21 червня 2018 року у справі прийнято заочне рішення, яким позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_4, у розмірі 8000 грн щомісячно починаючи з 20 лютого 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. На виконання цього рішення було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.
14. 30 серпня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова із заявою про перегляд заочного рішення цього суду від 21 червня 2018 року. Заяву розподілено судді Омельченко К. О.
15. Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2018 року зазначену заяву було задоволено, оскаржуване заочне рішення скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку на 16 листопада 2018 року.
16. 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 та її представник подали заяву про відвід судді Омельченко К. О., однак, як зазначила позивачка, станом на час звернення до суду із цим позовом згадана заява, як і справа № 638/2261/18, розглянуті не були.
17. 03 грудня 2018 року та 08 лютого 2019 року представник позивачки Лукашенко О. В. подав до ВРП дисциплінарні скарги щодо неналежної поведінки судді Омельченко К. О. під час розгляду цивільної справи № 638/2261/18.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
19. Згідно із частинами першою та другою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
20. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частини перша, друга статті 126, частина перша статті 129 Конституції України).
21. За правилами частини четвертої статті 55 КАС (у редакції, чинній на час розгляду і вирішення справи судом) держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
22. Згідно із частинами першою та другою статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - судів, органів суддівського врядування, інших державних органів та установ системи правосуддя. ВРП, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Державна судова адміністрація України та Національна школа суддів України, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, визначених цим та іншими законами.
23. Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
24. ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (частина перша статті 1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя").
25. Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати із числа членів ВРП (частина друга статті 26 Закону України "Про Вищу раду правосуддя").
26. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених у статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
27. Згідно із частиною першою статті 107 цього Закону право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається
28. Як убачається з матеріалів справи, у своєму позові позивачка ставить питання про визнання протиправною бездіяльності держави України в особі ВРП, що спричинила порушення розумних строків розгляду цивільної справи № 638/2261/18 та заяви про відвід судді, поданої в межах цієї ж справи. На її переконання, ці обставини стали наслідком неналежної організації державою Україною її судової системи, за що відповідальна ВРП.