УХВАЛА
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 1-03/2007
провадження № 13-105сво19
Велика ПалатаВерховногоСудуускладі:
судді - доповідача Єленіної Ж. М.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р.,Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянула заяви суддів Гриціва Михайла Івановича та Прокопенка Олександра Борисовича про самовідвід і
ВСТАНОВИЛА:
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 26 вересня 2019 року у справі "Скоморохов проти України" (заява № 58662/11) встановив порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні кримінальної справи судом. Цим рішенням ЄСПЛ констатував порушення Україною ст. 3 та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо ОСОБА_1
27 грудня 2019 року захисник Левицький О. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 січня 2020 року відкрила провадження за заявою захисника Левицького О. В. та призначила справу до розгляду.
Суддями Великої Палати Грицівим М. І. та Прокопенком О. Б. заявлено самовідвід із тих підстав, що вони як судді брали участь у розгляді касаційної скарги засудженого на вирок апеляційного суду у Верховному Суді України.
Перевіривши заяви суддів Гриціва М. І. та Прокопенка О. Б., Велика Палата дійшла висновку про їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно із ч. 1 ст. 80 КПК за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
За п. 2 ч. 1 ст. 34 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року), чинною на час постановлення вироку, апеляційному суду області були підсудні кримінальні справи про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 383 цього Кодексу в касаційному порядку перевіряються вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, а згідно з п. 1 ч. 1 ст. 385 цього Кодексу касаційні скарги і подання розглядаються колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України - на судові рішення, постановлені апеляційним судом області як судом першої інстанції.
Відповідно до частин 2-4 ст. 55 КПК 1960 року суддя, який брав участь у розгляді справи в апеляційному порядку, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої інстанції або в касаційному порядку, а так само в новому розгляді справи в касаційній інстанції після скасування ухвали, постановленої з його участю.
Суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в касаційному порядку, не може брати участі в розгляді тієї ж справи в суді першої інстанції і в апеляційному порядку, а так само в повторному розгляді справи в касаційному порядку, якщо постанову (ухвалу), винесену з його участю, скасовано. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в розгляді цієї справи в порядку виключного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 цього Кодексу за наявності обставин, передбачених ст. 55 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 76 чинного КПК суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.
Судді Гриців М. І. і Прокопенко О. Б. брали участь у розгляді касаційної скарги засудженого у складі колегії суддів Верховного Суду України в касаційному провадженні № 5-643к11, за результатами розгляду якого 21 червня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено з кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 93 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) кваліфікуючу ознаку, передбачену пунктом "е", а саме вчинення вбивства з особливою жорстокістю або способом, небезпечним для життя багатьох осіб. Ухвалено вважати його засудженим за пунктами "а", "г", "з", "ж", "и", "і" ст. 93 КК 1960 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ст. 257 КК, ч. 2 ст. 17 і пунктами "а", "з", "и", "і" ст. 93 та пунктами "а", "г", "з", "ж", "и", "і" ст. 93 КК 1960 року, - до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Замість ст. 71 КК застосував ч. 3 ст. 42 КК 1960 року і за сукупністю злочинів, за які ОСОБА_1 засуджено цим вироком та вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2002 року, визначив йому остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, зарахувавши в цей строк покарання, відбуте ОСОБА_1 з 29 березня 2002 року по 11 квітня 2003 року за вироком від 25 жовтня 2002 року. У решті вирок Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.