ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 237/1524/19
провадження № 51-1513 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Вус С. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Костюка О. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Чернишова Ярослава Юрійовича на ухвалу Донецького апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019050000000055 від 05 лютого 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька Донецької області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Мар`їнського районного суду Донецької області від 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з цим вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 05 лютого 2019 року приблизно о 10 годині 40 хвилин, діючи в порушення приписів п.п. 12.6 ґ.; 12.9 б. Правил дорожнього руху України, керуючи технічно справним автомобілем "Chevrolet Lacetti" реєстраційний номер НОМЕР_1 з перевищенням дозволеної швидкості руху транспортних засобів за межами населеного пункту, а саме зі швидкістю не менш ніж 110 км/годину, по проїжджійчастині автодороги сполученням "Донецьк-Запоріжжя" зі сторони м. Курахове в напрямку м. Донецька на території Мар`їнського району Донецької області, проїжджаючи ділянку дороги поблизу кілометрового знаку 192 км + 600 м вказаної автодороги, діючи необережно, в порушення вимог п.п. 10.1.; 11.3.; 14.2. в) Правил дорожнього руху України, проявляючи злочинну самовпевненість, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою, не переконався у безпечності своїх дій, приступив до маневру обгону транспорту, який рухався попереду нього у попутному з ним напрямку, виїхав на зустрічну смугу для руху, де скоїв зіткнення з автомобілем "Daewoo Lanos" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, який рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди були травмовані та померли внаслідок отриманих тілесних ушкоджень: водій автомобіля "Daewoo Lanos" ОСОБА_2, пасажири автомобіля "Daewoo Lanos" ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, пасажири автомобіля "Chevrolet Lacetti" ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Крім того, пасажири автомобілів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження середнього ступню тяжкості та легкі тілесні ушкодження відповідно.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу захисника - адвоката Мироненка О. О., діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, задовольнив частково, вирок Мар`їнського районного суду Донецької області від 03 жовтня 2019 року в частині призначеного покарання змінив. ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України призначив покарання у виді 6 років 8 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. В решті вирок суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх доводів вказує, що під час апеляційного розгляду небуло в повній мірі враховано тієї обставини, що заподіяна ОСОБА_1 шкода, не відшкодована всім потерпілим, внаслідок чого, така обставина, як добровільне відшкодування заподіяної шкоди, не може братися до уваги для застосування положень ст. 69-1 КК України. У зв`язку з чим положення ст. 69-1 КК України не могли бути застосовані до ОСОБА_1 . Також посилається на те, що апеляційний суд не врахував, що правила ст. 69-1 КК України розповсюджуються лише на основне покарання і не стосуються додаткового.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Костюк О. С. підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
У той же час прокурор посилається на незаконність ухвали суду апеляційної інстанції та необхідність її скасування у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, внаслідок застосування закону, який не підлягав застосуванню, а саме положень ст. 69-1 КК України.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.