ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
справа № 389/5461/14-к
провадження № 51-2410км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Крет Г.Р.,
за участю:
секретаря
судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Матюшевої О.В.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
захисників Шолух С.Г., Швидкої Н.М. (в режимі відеоконференції),
розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014120160001521, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 28 і ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 185, частин 6, 9, 10, 12 ч. 2 ст. 115Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Власівка Світловодського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 району Кіровоградської області, раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, частин 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК,
за касаційними скаргами захисників Шолух С.Г. в інтересах ОСОБА_1 та Швидкої Н.М. в інтересах ОСОБА_2 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 листопада 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
- за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 357 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч. 4 ст. 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 4 ст. 152 КК - у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за пунктами 6, 9, 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань- у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 2 ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2012 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_2 засуджено до покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
- за ч. 1 ст. 28 і ч. 1 ст. 357 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч. 4 ст. 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за пунктами: 6, 9, 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покараньостаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_3 3547,40 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 1 лютого 2019 року змінив вирок у частині зарахування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 строку попереднього ув`язнення у строк відбуття покарання та відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року№ 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання") зарахував їм у строк відбування покарання строк їх попереднього ув`язнення з 14 жовтня 2014 року по 20 лютого 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок залишив без зміни.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 11 жовтня 2014 року в період із 20:40 до 24:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння,за попередньою змовою між собою, проникли у житло ОСОБА_4 у с. Суботці Знам`янського району Кіровоградської області, де, застосовуючи насильство, небезпечне для її життя і здоров`я, вимагаючи видати гроші, завдали кожен не менше чотирьох ударів ногами і кулаками по тулубу й голові потерпілої, від яких остання впала на підлогу. Усвідомлюючи реальну небезпеку для свого життя, ОСОБА_4 передала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 офіційний документ - платіжну пластикову банківську картку ПАТ КБ "ПриватБанк", видану на її ім`я, зазначивши ПІН-код для використання картки, якою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 групою осіб умисно заволоділи з метою подальшого таємного викрадення грошових коштів із балансового рахунку вказаної картки. Також ОСОБА_4 віддала ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мобільний телефон "Samsung" вартістю 197,40 грн.
Під час перебування в будинку ОСОБА_1 із метою задоволення статевої пристрасті, погрожуючи подальшим застосуванням фізичного насильства потерпілій, яка внаслідок побиття не могла чинити опір, роздягнув ОСОБА_4 й всупереч її волі умисно вступив з нею у статеві зносини природнім шляхом, що спричинило для жінки особливо тяжкі наслідки.
Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2, реалізуючи єдиний умисел на умисне заподіяння смерті ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів, а також з метою приховати раніше вчинений ними напад з метою заволодіння чужим майном, викрадення офіційного документа, а ОСОБА_1 - також з метою приховати зґвалтування ОСОБА_4, зв`язали їй руки, після чого ОСОБА_1 обхопив шию потерпілої підшуканим тут же електричним дротом і, намотуючи кінці дроту на дерев`яну палицю, здавлював шию ОСОБА_4, що тривало не менше ніж двадцять секунд, від чого остання почала втрачати свідомість. У цей час ОСОБА_2 металевою частиною сапи, яку знайшов у будинку, завдав не менше двох ударів по голові ОСОБА_4 . Після цього ОСОБА_1 витягнув із кишені заздалегідь підшуканий ним ніж та, коли ОСОБА_2 відтягнув за волосся голову потерпілої, завдав їй не менше двох ударів указаним ножем у шию. ОСОБА_2, знайшовши другий кухонний ніж, у такий самий спосіб умисно завдав ним не менше двох ударів у шию ОСОБА_4 . З метою захисту життя і здоров`я, а також відвернення ударів потерпіла хапала руками клинки ножів, однак ОСОБА_1 і ОСОБА_2 долали її опір та продовжували умисно завдавати тілесних ушкоджень.
У результаті злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_4 було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Смерть ОСОБА_4 настала від гострої крововтрати і перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з пошкодженням шиї в середній третині, пошкодженням м`яких тканин шиї, зовнішньої та внутрішньої сонної артерії, пошкодження правого грудинно-ключично-соскоподібного м`яза, надгортанника, стравоходу.
Крім того, 11 жовтня 2014 року в період із 20:40 до 24:00 ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою між собою, використовуючи викрадену ними банківську картку ОСОБА_4 та знаючи ПІН-код до неї, повторно таємно викрали шляхом списання з балансового розрахункового рахунку ПАТ КБ "ПриватБанк", відкритого на ім`я ОСОБА_4, належні їй 3350 грн.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах захисник Шолух С.Г. в інтересах ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що:
- винуватість ОСОБА_1 наявними у провадженні доказами, у тому числі показаннями свідків, висновками експертиз, не підтверджується, експерти у висновках висловлювали припущення;
- оскільки не встановлено достатніх доказів винуватості ОСОБА_1, суд мав закрити провадження щодо нього;
- суд апеляційної інстанції не перевірив доводів, викладених в апеляційних скаргах.
У касаційних скаргах захисник Швидка Н.М. в інтересах ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що:
- за наявності підстав для закриття провадження, з урахуванням того, що всі сумніви щодо доведеності винуватості мають тлумачитися на користь обвинуваченого, провадження закрито не було;
- допитані в суді першої інстанції свідки не були очевидцями самої події та дізналися про обставини провадження від правоохоронних органів і мешканців села, а тому їх показання не мають доказового значення, а досліджені матеріали кримінального провадження, у тому числі висновки експертиз, не підтверджують, а навпаки, спростовують винуватість ОСОБА_2,
- суд усупереч вимогам статей 416, 421 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) безпідставно призначив ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 15 років, оскільки попередній вирок у цьому провадженні, яким ОСОБА_2 було обрано остаточне покарання на підставі ст. 70 КК у виді позбавлення волі на строк 12 років, скасовано ухвалою апеляційного суду не за м`якістю призначеного покарання;
- суд першої інстанції прийняв рішення про слухання провадження у закритому судовому засіданні, проте провів одне відкрите судове засідання;
- суд апеляційної інстанції всіх наведених в апеляційних скаргах доводів не перевірив і жодної оцінки вказаним обставинам не надав, фактично скопіювавши вирок.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.
У судовому засіданні прокурор:
- заперечила проти задоволення касаційних скарг;
- вважала, що судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 28 і ч. 1 ст. 357 КК в порядку ст. 433 КПК підлягають зміні, а засуджені- звільненню від покарання за цим законом на підставі статей 49, 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності, в іншій частині судові рішення слід залишити без зміни;
- просила передати провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для відступу від висновку цієї палати щодо правозастосування статей 415, 416 КПК.
Засуджені та захисники усудовому засіданні підтримали вимоги, викладені у касаційних скаргах, та не заперечували щодо закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 28 і ч. 1 ст. 357 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку з закінченням строків давності. Щодо передачі провадження на розгляд об`єднаної палати: захисник Швидка Н.М. - заперечила, захисник Шолух С.Г. - поклалася на розсуд суду, засуджені - підтримали позиції своїх захисників.
Згідно з довідкою, складеною секретарем судового засідання, потерпіла ОСОБА_3 у телефонному режимі висловилася проти закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 28 і ч. 1 ст. 357 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку з закінченням строків давності.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги і вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
У касаційних скаргах порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
Крім того, згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, в частині встановлених судом фактичних обставин провадження (у тому числі доводам щодо непідтвердження висновків суду доказами, дослідженими під час судового розгляду) та оцінку доказів, належність і допустимість яких було перевірено судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.
Під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції врахував насамперед показання самих обвинувачених, які у судовому засіданні фактично намагалися перекласти провину один на одного, викриваючи один одного у вчиненні злочинів. При цьому суд першої інстанції встановив, що винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 також об`єктивнопідтверджується даними протоколів огляду місця події, слідчих експериментів, висновками судово-медичних експертиз та іншими доказами, у тому числі показаннями свідків.
Доводи у касаційних скаргах захисників про те, що очевидців події не було та показання свідків не є прямими доказами винуватості засуджених, а тому не можуть братися судом до уваги, не спростовують правильність висновків суду, який надав належну оцінку доказам в їх сукупності, дійшовши висновку, що вони узгоджуються між собою.
Як зазначено у вироку, чіткі та послідовні показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що саме ОСОБА_1 встромив ніж та перерізав ним шию потерпілої ОСОБА_4, узгоджуються з висновком експерта, який зазначив про тотожний механізм утворення тілесних ушкоджень на тілі потерпілої ОСОБА_4, смерть якої настала від гострої крововтрати і перебуває в прямому причинному зв`язку з тілесними ушкодженнями, завданими ОСОБА_1 ножем у середню третину м`яких тканин шиї, зовнішньої та внутрішньої сонної артерії справа, пошкодженнями правого грудино-ключично-соскоподібного м`яза, надгортанника, стравоходу.
При цьому суд зазначив, що результати проведеного з ОСОБА_1 слідчого експерименту, а також виявлені відповідно до протоколу огляду місця події від 14 жовтня 2014 року плями крові безпосередньо на куртці ОСОБА_2 спростовують доводи останнього та викривають його в умисному спричиненні ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала її смерть.
На спростування позиції обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суд у вироку також зазначив, що обидва не заперечують факту вчинення злочинів із використанням великої кількості знарядь, а саме двох ножів, удавки та сапи, що пояснюється тим, що в заподіянні тілесних ушкоджень, у тому числі двома ножами, брали участь дві особи, які згодом разом кинули ножі в колодязь, щоби приховати сліди злочину. Крім того, викрадені з банкомату гроші ОСОБА_1 і ОСОБА_2 поділили порівну, що також свідчить про спільність їх намірів та дій.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він у будинок не заходив, потерпілої не ґвалтував, а сліди крові на належному йому одязі та взутті виникли в результаті бійки з ОСОБА_2, суд першої інстанції розцінив як спосіб захисту та спробу ОСОБА_1 уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки сам ОСОБА_2 цих обставин не підтвердив, а висновки експерта про групову належність слідів сперми беззаперечно підтверджують факт зґвалтування потерпілої саме ОСОБА_1 .
На підставі аналізу наявних у провадженні доказів, ретельно досліджених у суді та визнаних достатніми й допустимими, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені обставини події у своїй сукупності вказують на те, що обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачали їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_4 та бажали їх настання. Досягнувши поставленої мети на заволодіння майном, з метою приховати цей злочин, вони домовились між собою приховати інший злочин шляхом убивства потерпілої, знищення знаряддя злочинів (ножів, ганчірки зі слідами крові потерпілої). При цьому ОСОБА_1 шляхом погроз подолав волю потерпілої ОСОБА_4 до опору та умисно її зґвалтував.