Постанова
Іменем України
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 509/170/14-ц
провадження № 61-10153св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "Югмрамор-Граніт",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси в складі судді Михайлюка О. А. від 24 липня 2017 року та рішення апеляційного суду Одеської області в складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Кононенко Н. А., Цюра Т. В. від 07 грудня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року ОСОБА_5, який діє на підставі договору про уступку права вимоги від 20 квітня 2014 року неодноразово уточнюючи позовні вимоги, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25 грудня 2003 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували у Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради, ТОВ "Югмрамор-граніт". 09 вересня 2006 року ОСОБА_4 та ТОВ "Югмрамор-граніт", в особі директора Стемпель В. І. уклали договір позики, згідно якого ОСОБА_4 через ОСОБА_6 зобов`язався надати товариству в кредит грошові кошти в розмірі 454 500 грн, що еквівалнтно 90 000 дол. США.
Посилаючись на те, що зазначені кошти були перераховані ОСОБА_8, через ОСОБА_9, на його розрахунковий рахунок в загальній сумі 90 000 дол. США, проте ОСОБА_6 отримані ним грошові кошти товариству не передав, а розпискою від 15 квітня 2010 року ОСОБА_6 підтвердив факт своїх зобов`язань до 09 листопада 2011 року та зобов`язався повернути борг передбачений договором позики від 09 вересня 2006 року, з урахуванням всіх передбачених штрафних санкцій. Проте зазначені у розписці від 15 квітня 2010 року зобов`язання ОСОБА_6 не виконані. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Відповідно спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6, його спадкоємцями є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які 29 липня 2013 року у рівних частках отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом на наступне майно:
-земельну ділянку площею 1,13 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Ірпінського району Київської області № 010734000006 від 22 лютого 2007 року, грошова оцінка якої складає 17 076,80 грн;
-жилий будинок з господарськими спорудами під АДРЕСА_1, оціночною вартістю - 567 879 грн;
-земельну ділянку площею 0,092 га, що знаходиться на території АДРЕСА_1, нормативна грошова оцінка якої складає - 163 371,47 грн;
-об`єкт незавершеного будівництва Ѕ частини їдальні, на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2007 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з спадкоємців ОСОБА_6 станом на 01 вересня 2014 року складає - 12 114 427 грн, що еквівалентно 924 060 дол. США.
Позивачі вважають, що спадкоємці померлого ОСОБА_6, а саме, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, отриманого в спадщину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції відмовив в позові за пропуском строку позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові з інших підстав.
Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, дійшов висновку про недоведеність боргових зобов`язань ОСОБА_6 перед ОСОБА_4, а відтак вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2017 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати зазначені судові рішення, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували до виниклих правовідносин статтю 1282 ЦК України, згідно якої спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора. Апеляційний суд, неправильно відмовив у призначенні повторної судово-почеркознавчої експертизи, зазначивши про відсутність сумнівів у правильності попереднього висновку експерта, не звертаючи увагу на протиріччя у висновку, пояснення свідка, який був присутнім під час її підписання ОСОБА_6, яке не було взято до уваги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного Суду від 02 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 509/170/14-ц з Малиновського районного суду м. Одеси.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 25 грудня 2003 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували у Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради, ТОВ "Югмрамор-граніт".
09 вересня 2006 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Югмрамор-граніт", в особі директора Стемпель В. І. укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_4 зобов`язався надати товариству в кредит грошові кошти в розмірі 454 500 грн, що еквівалентно 90 000 дол. США.
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору позики ОСОБА_4 передав ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 80 000 дол. США для перерахування їх на розрахунковий рахунок ОСОБА_6
09 листопада 2006 року 80 000 дол. США перераховані ОСОБА_9 на розрахунковий рахунок ОСОБА_6, що знаходився у АТ "Райффайзен Банк Аваль".
10 листопада 2006 року грошова сума в розмірі 80 000 дол. США отримана ОСОБА_6
24 листопада 2006 року на поточний рахунок ОСОБА_6, ОСОБА_9 перерахувала грошові кошти у розмірі 10 000 дол. США.
Таким чином, станом на 01 грудня 2006 року ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_4 через ОСОБА_9 грошові кошти, передбачені договором позики від 09 вересня 2006 року у розмірі 90 000 дол. США для передачі ТОВ "Югмрамор-граніт", однак ОСОБА_6 отримані ним грошові кошти товариству не передав.
Відповідно до розписки від 15 квітня 2010 року ОСОБА_6 зобов`язався в термін часу до 09 листопада 2011 року повернути борг, передбачений договором позики від 09 вересня 2006 року, з урахуванням всіх передбачених штрафних санкцій. Зазначені у розписці від 15 квітня 2010 року зобов`язання ОСОБА_6 не виконав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Відповідно до спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_6, його спадкоємцями є ОСОБА_2 та ОСОБА_3
20 квітня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір переуступки права вимоги, за яким ОСОБА_4 переуступив ОСОБА_1 право вимоги щодо стягнення боргу з ОСОБА_6