Постанова
Іменем України
25 червня 2020 року
місто Київ
справа № 305/1330/16-ц
провадження № 61-6657св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Бурлакова C. Ю., Гулька Б. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку.
Позивач обґрунтовував позов тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 березня 2006 року, серії НОМЕР_1, він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Наведене також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З відповідачем вони проживали у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2015 року розірвано. У належному позивачеві на праві власності житловому будинку без правових підстав проживає ОСОБА_2, яка не є членом його сім`ї, договір найму між сторонами не укладений. На його прохання звільнити житловий будинок та скасувати реєстрацію місця проживання за його адресою відповідач не реагує. З часу розірвання шлюбу відносини сторін почали стрімко погіршуватися, оскільки відповідач своєю поведінкою систематично порушує загальноприйняті правила співжиття, створює умови, за яких спільне проживання з нею стає неможливим. Вона не проявляє поваги до нього, дозволяє собі лайливі висловлювання на його адресу, поводиться з ним вкрай зневажливо, ображає та принижує його.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнала, звернулася до суду із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування зустрічного позову зазначила, що спірний будинок під час спільного проживання спільними зусиллями значно поліпшився, внаслідок чого відповідач вважала його спільною сумісною власністю.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 07 травня 2018 року первісний позов задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов, керувався тим, що ОСОБА_1 як одноосібний власник спірного житлового будинку має право на власний розсуд розпоряджатися своїм нерухомим майном. Поведінка його колишньої дружини ОСОБА_2, яка проживає з ним разом в одному житловому будинку, робить неможливим їхнє спільне проживання, шлюб між ними розірвано, отже відповідач є колишнім членом сім`ї позивача. Сторони тривалий час перебувають у неприязних стосунках, своїм проживанням у житловому будинку відповідач створює позивачу перешкоди у вільному та безперешкодному користуванні майном. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач не довела тих підстав, на які вони посилалася в обґрунтування позову.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення первісного позову про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення первісного позову, зазначив, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів сім`ї права користування займаним приміщенням. Відповідно до рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2016 року у справі № 305/2311/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Рахівського районного відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у позові відмовлено. Відповідно до зазначеного рішення відповідач згідно з відомостями будинкової книги зареєстрована у житловому будинку АДРЕСА_1 з 08 лютого 2006 року, тобто під час перебування у шлюбі з позивачем, що підтверджує факт згоди ОСОБА_1 на реєстрацію відповідача у його житловому будинку. З огляду на це, безпідставними є твердження позивача про те, що відповідач без належних правових підстав зареєстрована та проживає у спірному будинку. При цьому долучені до позовної заяви звернення позивача до органів внутрішніх справ та прокуратури свідчать про взаємні відносини сторін як колишнього подружжя щодо невирішених майнових відносин між собою і не підтверджують факту, що відповідач створює позивачу перешкоди у користуванні його власністю. Підстави для виселення відповідача, з якою позивач проживав у зареєстрованому шлюбі та яка з 2006 року за згодою власника будинку вселилася та була зареєстрована у спірному будинку, тривалий час користувалася ним, необхідність і пропорційність такого заходу позивачем не доведені.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у березні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 116 ЖК Української РСР та не врахував, що відповідач систематично порушувала правила співжиття, що робить неможливим для інших мешканців спільне проживання у спірному будинку. Відповідні обставини належним чином підтверджені позивачем, однак суд апеляційної інстанції внаслідок неналежної оцінки доказів дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у березні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 02 травня 1991 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який зареєстровано у виконкомі Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області за актовим записом № 16.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06 жовтня 2015 року № 45135131 ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, а також земельної ділянки, площею 0, 15 га, виділеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Право власності на зазначений будинок ОСОБА_1 набув у порядку спадкування відповідно до дубліката свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1-1076, виданого 23 грудня 2014 року державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори.
Відповідно до листів Рахівського районного відділення УМВС України у Закарпатській області від 03 вересня 2013 року № 13355, від 29 січня 2015 року № 831, Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області від 13 червня 2016 року № 80р (2501) ОСОБА_1 неодноразово звертався до правоохоронних органів з приводу неправомірної поведінки колишньої дружини ОСОБА_2 та порушення нею загальноприйнятих правил співжиття, з приводу чого з нею проводились профілактичні бесіди.
Відповідно до рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2016 року у справі № 305/2311/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Рахівського районного відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у задоволенні позову відмовлено.