Постанова
Іменем України
25 червня 2020 року
місто Київ
справа № 369/7069/18
провадження № 61-3449св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Гулька Б. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київське квартирно-експлуатаційне управління,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2018 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - ККЕУ), в якому просив визнати за ним право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач обґрунтовував позов тим, що він є офіцером запасу у званні підполковника, ветераном Збройних Сил України, перебуває на квартирному обліку житлової комісії гарнізону м. Києва з 10 вересня 1992 року та має право на першочергове отримання житла як учасник бойових дій. Раніше користувався двокімнатною квартирою у м. Чортків Тернопільської області, яку здав до житлового фонду Міністерства оборони України.
У травні 2016 року житловою комісією ККЕУ і житловою комісією гарнізону м. Києва ухвалено рішення про надання йому двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , але це рішення не було погоджено з юридичним департаментом Міністерства оборони України.
У листопаді 2017 року на його прохання ККЕУ здійснено резервування квартири до постановлення рішення судом, але у подальшому проведено її перерозподіл. У квітні 2018 року заявник отримав листа від начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України про відмову в наданні йому житла, його виключили зі списків розподілу постійного житла, а спірну квартиру перерозподілили іншому військовослужбовцю. Житловими комісіями військових частин і гарнізонів неодноразово протягом 2006-2016 років ухвалювалися рішення про надання житла військовослужбовцям, які звільнилися за власним бажанням та які мають вислугу більше 20 років. Незважаючи на те, що він звільнений зі служби за власним бажанням, має 20 років вислуги, тому йому належить право на першочергове отримання житла.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до абзацу 1 пункту 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337 (далі - Інструкція), не передбачено підстав для залишення позивача на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення з військової служби за власним бажанням.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з його висновками, додатково зазначивши, що юридичним департаментом Міністерства оборони України список розподілу спірної квартири позивачу не погоджено. Рекомендовано повторно перевірити облікову справу ОСОБА_1 та погодити список розподілу постійної житлової площі для подальшого розгляду документів комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України. Матеріали справи не містять доказів того, що надалі список розподілу постійної житлової площі позивачу на спірну квартиру погоджено та розглянуто комісією з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України. Позивач не заперечував, що комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України зазначене питання не вирішувалося та він звертався з адміністративним позовом до ККЕУ, у якому просив визнати бездіяльність відповідача щодо невнесення його до відповідного списку розподілу постійного житлового приміщення протиправною.
Пояснення сторін та надані ними документи доводять, що рішення про надання позивачу спірної квартири у встановленому законом порядку не вирішувалося, список розподілу постійного житла не погоджений комісією з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України та не переданий до виконавчого органу міської ради для видачі ордера. Позивач перебуває на квартирному обліку, проте питання про надання йому постійного житла у встановленому законом порядку не вирішене. До компетенції суду не належить вирішення розподілу житла. За таких обставин, вимоги про визнання за позивачем права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1, є передчасними, а відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу, що позивач влітку 2015 року брав участь в АТО, а тому відповідно до пункту 3 частини третьої статті 12 Закону України
"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право на першочергове отримання житла. Житловими комісіями військових частин і гарнізонів неодноразово протягом 2006-2016 років ухвалювалися рішення про надання житла військовослужбовцям, які звільнилися за власним бажанням та які мають вислугу більше 20 років.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у лютому 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 житловою комісією ККЕВ ОСОБА_1 погоджено надання постійної двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Надалі листом Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 25 квітня 2018 року № 303/4/822 позивача повідомили, що оскільки він звільнений з військової служби за власним бажанням на підставі наказу заступника міністра оборони України, то він не має правових підстав для забезпечення житлом за рахунок Міністерства оборони України.
Встановлено, що позивач проходив службу у Збройних Силах України, його звільнено у запас за власним бажанням 29 червня 2001 року.
ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 10 вересня 1992 року у загальній черзі на отримання житла й у черзі на першочергове отримання житла як учасник бойових дій складом сім`ї із 3 осіб: позивач, його дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3, 1989 року народження.
Відповідно до витягу з протоколу від 12 грудня 2016 року № 9 засідання житлової комісії ККЕУ погоджено підполковнику запасу ОСОБА_1 надання постійного житла за межами гарнізону АДРЕСА_1 зі зняттям з квартирного обліку.
Відповідно до витягу з протоколу від 16 листопада 2016 року № 15 засідання житлової комісії гарнізону м. Києва ОСОБА_1 включений до списку розподілу житлової площі для постійного проживання.
Проте юридичним департаментом Міністерства оборони України список розподілу спірної квартири позивачу не було погоджено. Рекомендовано повторно перевірити облікову справу ОСОБА_1 та погодити список розподілу постійної житлової площі для подальшого розгляду документів комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України.
Доказів того, що надалі список розподілу постійної житлової площі позивачу на спірну квартиру було погоджено та розглянуто комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, позивачем не надано.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.