Постанова
Іменем України
22 червня 2020 року
м. Київ
справа № 361/3764/17-ц
провадження № 61-49035св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
відповідачі за зустрічним позовом: виконавчий комітет сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 рокувскладі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Шкоріної О. І.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, після його смерті відкрилася спадщина.
Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 є він та його дружина, відповідач по справі ОСОБА_2 . За оформленням спадкових прав на майно ОСОБА_4, він та відповідач звернулись до Броварської міської державної нотаріальної контори.
До маси спадкового майна увійшла Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, інша Ѕ частини спірної квартири належить відповідачу ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 січня 2016 року, йому належить ј частини квартири АДРЕСА_1 .
Свідоцтво на спадщину на іншу частину спірної квартири видано ОСОБА_2 13 листопада 2015 року.
Під час оформлення спадкових прав, ОСОБА_2 приховала частину спадкового майна після смерті батька, а саме: об`єкт житлової нерухомості - садовий будинок, загальною площею 149,6 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: сарай - "Б", душ-вбиральня - "В", огорожа - "N", колодязь - "К", який розташований за адресою: АДРЕСА_2, та земельну ділянку за вказаною адресою, площею 0,0577 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва. Будинок було побудовано у 1990 році, а свідоцтво про право власності було зареєстровано 29 червня 2010 року, право власності на земельну ділянку було зареєстровано 16 жовтня 2013 року. Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено 20 грудня 1984 року. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, вважав, що зазначені об`єкти нерухомості є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2, оскільки набуті подружжям за час шлюбу, хоча право власності було зареєстровано на відповідача, що відповідає вимогам статті 60-74 СК України.
З метою позбавити його спадкового майна, відповідач ОСОБА_2 16 лютого 2016 року подарувала садовий будинок, загальною площею 149,6 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: сарай - "Б", душ-вбиральня - "В", огорожа - "N", колодязь - "К", який розташований за адресою: АДРЕСА_2, та земельну ділянку за зазначеною адресою, площею 0,0577 га, цільове призначення - для ведення садівництва, своєму сину ОСОБА_3 . Про наявність договору дарування йому стало відомо 02 серпня 2016 року із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати недійсним договір дарування садового будинку, загальною площею 149,6 кв. м, житловою площею 39,1 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: сарай - "Б", душ-вбиральня - "В", огорожа - "N", колодязь - "К", та земельної ділянки НОМЕР_4 площею 0,0577 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, від 16 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на ј частини садового будинку, загальною площею 149,6 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: сарай - "Б", душ-вбиральня - "В", огорожа - "N", колодязь - "К", та земельної ділянки НОМЕР_4, площею 0,0577 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до виконавчого комітету Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у якому зазначав, що Садівниче товариство "Дружба" було створено у 1988 році, і з самого початку його створення відповідач ОСОБА_2 була його членом, у користування їй було надано земельну ділянку за НОМЕР_4.
У 1994 році товариство було зареєстроване як Садово-городнє товариство "Дружба", з 2012 року - як Садівниче товариство "Дружба" (далі - СТ "Дружба").
У січні 2007 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про виключення її із членів товариства за станом здоров`я та переведення земельної ділянки на її сина - відповідача ОСОБА_3 .
Відповідно до заяви останнього, рішенням правління Садово-городнього товариства "Дружба" від 10 лютого 2007 року, протокол №2, ОСОБА_3 було прийнято у члени товариства та переоформлено на нього право користування земельною ділянкою НОМЕР_4, яка раніше перебувала у користуванні ОСОБА_2
Рішенням Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 10 грудня 2010 року № 20 відповідачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, а рішенням сільради від 20 липня 2011 року № 57 матеріали технічної документації із землеустрою були затверджені та передано йому в приватну власність для ведення садівництва земельну ділянку, площею 0,0577 га в СТ "Дружба" в межах Богданівської сільської ради.
Його право власності на вказану земельну ділянку посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05 листопада 2013 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 листопада 2013 року.
Будівництво садового будинку на цій земельній ділянці проводилося з 1990 року по червень 2007 року, а внутрішні оздоблювальні роботи виконувалися з 2009 по 2012 рік.
Станом на лютий 2007 року, коли ОСОБА_2 вийшла з товариства, будівництво будинку не було завершено, він не був прийнятий в експлуатацію, і відповідно права власності на нього не було.
Як виявилося, без відома відповідача право власності на вказаний будинок у 2010 році оформила на своє ім`я ОСОБА_2, оскільки право власності було необхідно для газифікації будинку, і вона зовсім не надавала значення тій обставині, що з 2007 року перестала бути членом садового товариства.
Виконавчий комітет Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, приймаючи рішення від 03 листопада 2009 року № 457 про оформлення права власності на садовий будинок на ім`я ОСОБА_2, не пересвідчився, хто є власником або користувачем земельної ділянки, що призвело до прийняття частково незаконного рішення.
З метою виправлення своєї помилки вона прийняла рішення подарувати відповідачу садовий будинок.
Враховуючи, що право власності на садовий будинок на ім`я ОСОБА_2 було зареєстровано безпідставно, договір дарування садового будинку від 16 лютого 2016 року є таким, що суперечить вимогам закону.
На момент пред`явлення ОСОБА_2 садового будинку до здачі в експлуатацію він відповідав вимогам архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних норм і правил, про що свідчить рішення від 03 листопада 2009 року №457, але право власності було оформлено на неналежного власника.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати частково незаконним рішення виконавчого комітету Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 03 листопада 2009 року №457 в частині оформлення права власності на садовий будинок АДРЕСА_2, на ім`я ОСОБА_2, визнати недійсним договір дарування садового будинку від 16 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазаревою В. П. і зареєстрований в реєстрі за № 176, визнати за ним право власності на садовий будинок, загальною площею 149,6 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, з відповідними господарськими будівлями і спорудами: сарай - "Б", душ-вбиральня - "В", огорожа - "N", колодязь - "К", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано частково незаконним рішення виконавчого комітету Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 03 листопада 2009 року № 457 в частині оформлення права власності на садовий будинок АДРЕСА_2, на ім`я ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір дарування садового будинку від 16 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазаревою В. П. і зареєстрований в реєстрі за № 176.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на садовий будинок, загальною площею 149,6 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, з відповідними господарськими будівлями і спорудами: сарай - "Б", душ-вбиральня - "В", огорожа - "N", колодязь - "К", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що право власності на садовий будинок на ім`я ОСОБА_2 було зареєстровано безпідставно, договір дарування садового будинку від 16 лютого 2016 року є таким, що суперечить вимогам закону, оскільки на момент пред`явлення ОСОБА_2 садового будинку до здачі в експлуатацію він відповідав вимогам архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних норм і правил, про що свідчить рішення від 03 листопада 2009 року № 457, але право власності було оформлено на неналежного власника.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним у ј частини договір дарування садового будинку, загальною площею 149,6 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: сарай - "Б", душ-вбиральня - "В", огорожа - "N", колодязь - "К", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, від 16 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на ј частини садового будинку, загальною площею 149,6 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: сарай - "Б", душ-вбиральня - "В", огорожа - "N", колодязь - "К", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору дарування частково недійсним є доведеними, оскільки указаним договором відбулось порушення його майнових прав та інтересів як спадкоємця співвласника житлового (садового) будинку, який збудований у 1990 році під час перебування його батька та відповідача у шлюбі. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що спірна земельна ділянка не перебувала у власності подружжя на час смерті спадкодавця, а навпаки, 05 листопада 2013 року право власності на земельну ділянку було посвідчено за ОСОБА_3, а тому земельна ділянка не входить до спадкової маси. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що права позивача за зустрічним позовом безпосередньо не порушені договором, а вимоги спрямовані на виведення майна із статусу спадкового з метою позбавлення спадкоємця його частки у цьому майні.