Постанова
Іменем України
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 759/296/17
провадження № 61-37626св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України" на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року у складі судді Ул?яновської О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченка М. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України") про скасування наказу, визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 2002 року працював у Регіональному виробничому управлінні "Київавтогаз" на посаді начальника АНГКС № 2 міста Вінниця. 02 рудня 2016 року на підставі наказу № 252к, позивача переміщено з 05 грудня 2016 року до АГНКС № 1 міста Вінниця, у межах спеціальності, обумовленої трудовим договором, з попереднім графіком роботи. З даним наказом позивач не погодився, оскільки АГНКС № 1 знаходиться на території іншого населеного пункту, на станції використовується інше технічне обладнання, що унеможливлює виконання обов`язків, без проведення стажування, таке переміщення є фактичним переведенням на роботу до іншої місцевості, що призведе до зміни істотних умов праці, а тому згода працівника на його переведення була обов`язковою, проте, відповідачем даної вимоги дотримано не було. Про незгоду з даним наказом позивач повідомив керівника службовою запискою та продовжував виконувати обов`язки на станції № 2. Наказом
від 14 грудня 2016 року № 262к позивача звільнено згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Даний наказ вважає незаконним, оскільки позивач знаходився на території підприємства АГНКС № 2, що не може вважатися прогулом. Крім того, через незаконне звільнення позивачу завдано моральної шкоди, що полягає в душевних стражданнях, втрати засобів до існування, оскільки позивач був єдиним годувальником у сім`ї, неможливості офіційного працевлаштування на роботу через негативний запис у трудовій книжці.
ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ від 02 грудня 2016 року № 252к про переміщення його на посаду начальника АГНКС № 1, визнати незаконним звільнення з посади начальника автомобільної газонаповнювальної компресорної станції № 2 міста Вінниця РВУ "Київавтогаз" за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України з
14 грудня 2016 на підставі наказу від 14 грудня 2016 року № 262, скасувати даний наказ, поновити його на посаді начальника автомобільної газонаповнювальної компресної станції, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2016 року по день поновлення, стягнути моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Регіонального виробничого управління "Київавтогаз" від 02 грудня 2016 року № 252к про переміщення ОСОБА_1 на посаду начальника АГНКС № 1.
Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади начальника автомобільної газонаповнювальної компресорної станції № 2 місто Вінниця Регіонального виробничого управління "Київавтогаз" за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України з 14 грудня 2016 року на підставі наказу від 14 грудня 2016 року № 262.
Скасовано наказ Регіонального виробничого управління "Київавтогаз"
від 14 грудня 2016 року № 262 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника автомобільної газонаповнювальної компресорної станції № 2 міста Вінниця Регіонального виробничого управління "Київавтогаз" за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника автомобільної газонаповнювальної компресорної станції № 2 міста Вінниця Регіонального виробничого управління "Київавтогаз" з 15 грудня 2016 року.
Стягнуто з Регіонального виробничого управління "Київавтогаз" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період
з 14 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року у розмірі 135 766,62 грн.
Відповідно до статті 367 ЦПК України рішення в частині поновлення
ОСОБА_1 на роботі та виплати йому середнього заробітку у розмірі піддано негайному виконанню.
Стягнуто з ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" в дохід держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність позовних вимог позивачем саме в такій частині. На підставі статті 367 ЦПК України суд у своєму рішенні зазначив, що в частині поновлення на роботі та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі (сума у рішенні не зазначена) слід допустити до негайного виконання.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року у задоволені заяви директора Свіріна В. В. поданої в інтересах ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз Україна" про роз`яснення рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року відмовлено.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року, з урахуванням ухвали Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Регіонального виробничого управління "Київавтогаз" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року у розмірі 135 766,62 грн та в частині відповідно до статті 367 ЦПК України виплати йому середнього заробітку у розмірі (відсутній розмір у рішенні першої інстанції) підлягає негайному виконанню скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено частково. Стягнуто з ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року у розмірі 75 095,47 грн без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць у розмірі 7 863,40 грн допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" в дохід держави судовий збір у розмірі 750,95 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції було неправильно розраховано розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про порушення норм КЗпП України під час звільнення ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 травня 2018 року ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України"через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована незгодою заявника з висновком судів про те, що внаслідок переміщення позивача на підприємстві, істотно змінилися його умови праці. Відповідачем у судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій не надано доказів місцезнаходження АГНКС № 1 та АГНКС № 2 в межах однієї місцевості. Заявник зазначає, що позивача було переведено в межах одного підприємства з одного структурного підрозділу АГНКС № 2 місто Вінниця, яка територіально розташована в місті Вінниця до іншого структурного підрозділу АГНКС № 1 місто Вінниця, яка теж розташована в межах міста Вінниця, тобто в межах однієї місцевості. Скасовуючи наказ РВУ "Київавтогаз" по особовому складу від 02 грудня 2016 року № 252к, судом порушено права та обов?язки інших працівників, які згідно даного наказу були переміщені з АГНКС № 2 місто Вінниця до АГНКС № 1 місто Вінниця, оскільки судом його скасовано повністю.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду міста Києва.
21 грудня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1111/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-37626св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.