Постанова
Іменем України
16 червня 2020 року
м. Київ
справа № 577/3476/19
провадження № 61-5283св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування Конотопської міської ради Сумської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Ткачук С. С., Орлова І. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Конотопської міської ради Сумської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі батька у вихованні дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 11 січня 2017 року він перебував у шлюбі
з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 березня 2019 року шлюб між ним та відповідачем розірвано, малолітнього сина залишено проживати разом із матір`ю, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Він дуже любить свого малолітнього сина, намагається приймати участь у його вихованні, але у них з відповідачем почали виникати постійні суперечки і непорозуміння щодо його участі як батька у вихованні дитини. Він є працездатним, матеріально забезпечений, має на праві власності житловий будинок, де створені усі умови для проживання, розвитку та виховання малолітнього сина з урахуванням його віку.
У зв`язку з наведеним просив визначити спосіб участі у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом:
- зустрічей з дитиною кожного тижня з 10:00 суботи до 10:00 неділі за місцем його проживання за відсутності ОСОБА_2 з покладенням на нього обов`язку забрати дитину до місця його проживання та повернути її за місцем проживання з матір`ю ОСОБА_2 ;
- зустрічей з дитиною у дні народження або наступний вихідний день після них (субота чи неділя) - його ІНФОРМАЦІЯ_3, баби по лінії батька дитини ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4, діда по лінії батька дитини ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_5, тітки по лінії батька дитини ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_6, з 10:00 ранку до 10:00 наступного дня за відсутності ОСОБА_2 з покладенням на нього обов`язку забрати дитину до місця його проживання та повернути її за місцем проживання з матір`ю ОСОБА_2 ;
- зустрічей з дитиною щороку у літній період протягом 14 днів для оздоровчого відпочинку за відсутності ОСОБА_2 з покладанням на нього обов`язку забрати дитину та повернути її за місцем проживання з матір`ю ОСОБА_2 ;
- безперешкодно відвідувати дитину під час її хвороби за місцем її перебування;
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити будь-яких перешкод у його спілкуванні
з малолітнім сином ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- дотримуватися визначеного судом способу його участі у вихованні дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2019 року позов задоволено частково.
Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом зустрічей з сином до досягнення дитиною чотирьохрічного віку: кожної середи та суботи з 10:00 до 13:00, зустрічі проводити за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 та без її присутності.
Після досягнення дитиною чотирьохрічного віку: щотижня з 10:00 суботи до 10:00 неділі зустрічі проводити за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 та без її присутності.
Після досягнення дитиною шестирічного віку щороку під час літніх канікул
з 15 липня до 28 липня без присутності матері ОСОБА_2 та за попередньою домовленістю з нею.
Якщо батько не зможе у визначений час спілкуватись з дитиною, то інший час для спілкування з сином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначають за спільною згодою.
Безперешкодно відвідувати батьком ОСОБА_1 сина ОСОБА_3 під час хвороби по місцю перебування дитини.
Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити перевезення малолітнього сина ОСОБА_3 з місця його проживання до місця проведення зустрічей з дитиною та забезпечити перевезення дитини після побачень з батьком до місця проживання ОСОБА_3 .
Зобов`язано ОСОБА_1 не порушувати графіку побачення, приділяти дитині увагу та турботу, виховувати її, матеріально допомагати.
Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати зустрічам та спілкуванню батька ОСОБА_1 з малолітньою дитиною ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд першої інстанції керувався тим, що з урахуванням висновку органу опіки та піклування саме такі способи участі батька у вихованні малолітнього сина будуть забезпечувати інтереси дитини та враховувати інтереси його батька, який проживає окремо і має право на особисте спілкування з ним, за відсутності матері дитини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2019 року змінено в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку участі
у вихованні дитини, викладено резолютивну частину рішення в такій редакції:
"Позов задовольнити частково.
Встановити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожної середи та суботи місяця з 10:00 до 13:00 з урахуванням стану здоров`я дитини, в місцях визначених за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2, всі побачення проводити у присутності матері дитини.
У разі відсутності можливості спілкування ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, у визначений час, то інший час для спілкування з сином визначається за попередньою домовленістю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні
з малолітнім сином ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Апеляційний суд, визначаючи способи участі батька у вихованні дитини
у присутності матері дитини, керувався тим, що висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтований та не повністю відповідає інтересам дитини. Зокрема, зазначив, що на час розгляду справи дитини не досягла трирічного віку, майже рік мешкає окремо від батька, дуже прив`язаний до матері і емоційно реагує на її відсутність, малолітня дитина не відвідує жоден навчальний заклад, отже у неї відсутній період літніх канікул. Апеляційний суд врахував вік дитини, неприязні відносини між батьками, прив`язаність дитини до матері, а також відсутність доказів того, що побачення дитини з батьком
у відсутність матері, а також їх спільний відпочинок, не буде провокувати
у дитини психоемоційний стрес, який може вплинути на поведінку дитини, стан її здоров`я та відносини з оточенням та у родині, якнайкраще сприятиме інтересам дитини. Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком органу опіки та піклування щодо визначеного способу участі батька у вихованні дитини по досягненню нею чотирирічного та шестирічного віку, оскільки протягом такого тривалого час можуть змінитися обставини, пов`язані з її здоров`ям, відвідуванням дошкільних та шкільних дитячих закладів, а також дитина досягне такого віку, коли вже здатна буде сформулювати свої власні погляди щодо свого спілкування з батьками, а тому матиме право вільно висловити їх і цим поглядам має приділятись належна увага як батьками, так і посадовими особами при вирішенні питань, що стосуються її особисто. Таке право дитини на врахування її думки при вирішенні питання, що стосуються її життя закріплене
у статті 12 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) та у статті 171 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Аргументи учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив оскаржене судове рішення скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/3051/17.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд без жодних на те доказів щодо особливості психологічного стану дитини та стану його здоров`я, неправомірно визначив, що його зустрічі з малолітнім сином повинні бути
в присутності відповідача і в місцях, визначених за погодженням із нею. На його думку, таке судове рішення грубо порушує інтереси дитини. Належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали його право на спілкування із малолітнім сином, чи обставини, які б свідчили про його спілкування з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності матері чи інших осіб, судом апеляційної інстанції не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.
У травня 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/3051/17, на яку посилається ОСОБА_1, зазначено: "суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшов висновку про встановлення порядку спілкування батька з дитиною без участі матері, оскільки установлено, що позивач, який є батьком дитини, піклується про сина та любить його, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, позитивно характеризується, є матеріально-забезпеченою людиною, має постійне місце роботи та має належні житлові умови. Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які
б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з сином, яке перешкоджало
б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною
у присутності інших осіб, судом апеляційної інстанції не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять. Крім того, судом установлено, що ОСОБА_5 чинить перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні з їхньою спільною дитиною, тому ухвалюючи рішення виходив з того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини,
а тому визначив спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина, що не суперечить інтересам дитини".
У справі, яка переглядається, суди встановили, що сторони перебували у шлюбі з 11 січня 2017 року, у сторін є малолітній син ОСОБА_3, який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є позивач у справі.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 березня 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, сина ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено проживати з ОСОБА_2 .