Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 755/8201/17
провадження № 61-18834св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач- ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва в складі судді Астахової О. О. від 31 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д. від 01 жовтня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та її виселення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06 жовтня 2015 року, укладеного між ним та відповідачем, та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтковським В. С. та зареєстровано в реєстрі за № 3649. Однак, після укладення зазначеного договору купівлі-продажу квартири від 06 жовтня 2015 року, відповідач з квартири не виселилася і, не зважаючи на вимоги позивача звільнити житло, продовжує проживати в спірній квартирі. У зв`язку із чим, позивач не може в повній мірі реалізувати своє право власника у володінні, користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності квартирою, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання про судовий збір. В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково та ухвалюючи рішення про виселення відповідача, місцевий суд виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку на відповідній правовій підставі набув право власності на вказану квартиру, а відповідач відмовляється добровільно виселитись із квартири, що призводить до порушення прав і законних інтересів власника квартири АДРЕСА_1 . Щодо позовної вимоги про визнання відповідача такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , то суд виходив із того, що у квартирі зареєстровані особи відсутні, а тому позовні вимоги в частині визнання відповідача такою, що втратила право користування задоволенню не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням місцевого суду про часткове задоволення позову, зазначив про те, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не має.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення в частині виселення відповідача із спірної квартири.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення мотивовано тим, що між сторонами вчинено правочин купівлі-продажу спірної квартири. Однак на час розгляду цієї справи вказаний правочин осорюється в судовому порядку в межах цивільної справи № 755/926/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, яка наразі триває. У зазначеній справі наявні докази, які дають змогу стверджувати, що вказаний правочин здійснювався відповідачем під впливом обману, тяжкої обставини, а також у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Виселення із займаної квартири позбавить відповідача житла, оскільки ОСОБА_2 у своїй власності та користуванні іншого помешкання не має.
Судові рішення в частині відмови в позові ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає про те, що оскільки позивач в установленому законом порядку на відповідній правовій підставі набув право власності на спірну квартиру, відповідає відмовляється добровільно виселитись із квартири, що призводить до порушення прав і законних інтересів власника квартири, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про виселення ОСОБА_2 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу 755/8201/17 з Дніпровського районного суду м. Києва. Зупинено виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 06 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтковським В. С. та зареєстровано в реєстрі за № 3649, згідно з яким відповідач продав, а позивач купив квартиру АДРЕСА_1 .
За даними витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 жовтня 2015 року здійснено реєстрацію права власності позивача ОСОБА_3 на вказану вище квартиру.
Відповідач продовжує проживати у квартирі АДРЕСА_1, незважаючи на те, що позивач вимагає звільнити займане нею житло.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".