Постанова
Іменем України
15 червня 2020 року
м. Київ
справа № 287/577/16-ц
провадження № 61-39742св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави
в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 01 лютого
2018 року в складі судді Волощука В. В.та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року в складі колегії суддів:
Коломієць О. С., Шевчук А. М., Галацевич О. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (далі -
ГУ Держгеокадастру в Житомирській області), ОСОБА_1, ОСОБА_2, Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов`язання її повернути.
Позовна заява мотивована тим, що наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області (правонаступником якого
є ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) від 01 жовтня 2014 року
№ 6-1742/14-14-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Олевської міської об`єднаної територіальної громади (колишньої Тепеницької сільської ради Олевського району) Житомирської області, кадастровий номер 1824487200:04:000:0269. На підставі цього наказу ОСОБА_1, видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку. Згідно з договором купівлі-продажу від 28 травня 2016 року № 814 ОСОБА_1 відчужив цю земельну ділянку ОСОБА_2 .
Передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства проведена з порушенням вимог законодавства, без виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки, Крім того, ця земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, зокрема, з неї знятий верхній шар ґрунту. Відповідно до чинного законодавства надання агрохімічного паспорта земельної ділянки для затвердження проєкту землеустрою є обов`язковим.
Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 01 жовтня 2014 року № 6-1742/14-14-СГ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області, кадастровий номер 1824487200:04:000:0269; скасувати рішення реєстраційної служби Олевського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_2
від 28 травня 2016 року № 29799493 (договір купівлі-продажу від 28 травня
2016 року № 814); витребувати з незаконного володіння на користь держави
у ОСОБА_2 та зобов`язати його повернути земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1824487200:04:000:0269, до земель запасу Тепеницької сільської ради Олевського району.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 01 лютого
2018 року, залишеним без змінпостановою Апеляційного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що перелік документів для затвердження проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки
у власність для ведення особистого селянського господарства згідно зі статтею 50 Закону України "Про землеустрій" є вичерпним, і вимога надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, категорично заборонена (статті 118, 186-1 ЗК України). Прокурор факт наявності корисних копалин на земельній ділянці, яка передана ОСОБА_2, не довів, а довідка Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області від 13 квітня 2016 року № 769 не свідчить про незаконний видобуток бурштину саме на земельній ділянці відповідача ОСОБА_2 та не є належним доказом на підтвердження зазначеного факту. Крім того, прокурор не довів і не обґрунтував наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади (колишньої Тепеницької сільської ради Олевського району) Житомирської області, оскільки не надав доказів, що спірна земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2, перебуває
в адміністративно-територіальних межах Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області та на ній розташовані корисні копалини загальнодержавного значення, а саме бурштин сирець.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
У липні 2018 року заступник прокурора Житомирської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди, відмовляючи у задоволенні позову, помилково застосовували до спірних правовідносин лише статтю 118 ЗК України та статтю 50 Закону України "Про землеустрій" без зв`язку із статтями 1, 2 Закону України "Про особисте селянське господарство", статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статтями 16, 37 Закону України "Про охорону земель", Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою КМУ від 14 січня 2015 року № 15, Порядком ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня
2011 року № 536. Суди залишили поза увагою те, що ГУ Держгеокадасту
в Житомирській області як державний орган, не встановило всіх обставин передачі у власність земельної ділянки, можливість використанні її
в сільськогосподарських цілях. Суди не надали оцінки тому, що наміру обробляти земельну ділянку та займатися особистим селянським господарством ОСОБА_1 не мав, оскільки він одразу її продав
ОСОБА_2 . При прийнятті оспорюваного наказу ГУ Держгеокадасту
в Житомирській області проігнорувало вимоги законодавства про обов`язкову наявність агрохімічного паспорта поля (земельної ділянки), який є обов`язковим при передачі земельних ділянок у власність. Крім того, суди залишили поза увагою інформацію Тепеницької сільської ради щодо незаконного видобування бурштину на землях сільської ради, а також те, що на спірній земельній ділянці знято верхній родючий шар ґрунту, що унеможливлює використовувати її за цільовим призначенням.
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру
в Житомирській області, в якому зазначено, що суди попередніх інстанцій дали правильну оцінку обставинам справи і застосували відповідні норми матеріального та процесуального права, тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити оскаржувані рішення без змін.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, щонаказом Головного управління Держземагентства
в Житомирській області (правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру
в Житомирській області) від 01 жовтня 2014 року № 6-1742/14-14-СГ, затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею
2 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Олевського району, за межами населених пунктів Тепеницької сільської ради (нині - Олевська міська об`єднана територіальна громада), кадастровий номер 1824487200:04:000:0269.
На підставі цього наказу ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку.
28 травня 2016 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку та зареєстрував у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 33 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.